Я вибачаюсь, якщо когось ображу або наступлю на мозоль, але ось кілька ситуацій, які мене дуже виводять з себе. Мова буде про мамочках хлопчиків, чомусь з дівчатами я такого не помічаю, чи не звертаю уваги, то цього реально менше.
Ситуація перша: Хлопчик 6 клас, мама періодично його смикає і витирає йому ніс, вона бере серветку в свою руку, підносить цю руку до носа 12-річного хлопця і далі без подробиць. І хлопчик і мама до цього ставляться як до самого звичайного дії...
Друга ситуація: Ескалатор метро. Хлопець років 16 стоїть прямо переді мною і тут голос позаду мене:»зніми шапку», потім матуся пробирається до нього, растегивает куртку, поправляє шарфик і капюшон...
Ситуація третя: Трамвай. Біля мене стоїть хлопчик 14 років, симпатичний. Трамвай трохи сіпнувся і тут голос з-за моєї спини: «Тримайся, ти чого не лержишься». Хлопчик не береться за поручень і тоді мама бере його руку і кладе на поручень.
Матусі зупиніться. В такі моменти я відчуваю себе мачухою. Я цього всього і 7 років не робила.
Така поведінка мам не дає дитині приймати рішення, затримує їх період дорослішання, але це ще й порушує кордони дитини. Після такого виховання дитина не розуміє де його межі і не розуміє коли вони порушуються, відповідно і він (вона) не вміють дотримуватися чужі кордону.
Ситуація чотири: На вході в парк є вузька дорога. Йде пара з каляскою, підходять до цієї дорозі, далеко їде машина. Жінка, тримаючи каляску однією рукою, другу виставляє перед чоловіком, оберігаючи його від небезпеки. Чоловік повністю здоровий, високий, на вигляд років 25.
Залишу без коментарів. Але чекаю ваших 🙂
