Віддавала всі свої гроші на дітей, на ремонт, на одяг доньки — вона ж молода, хоче одягатися, а чоловік скупий. Хоч і є в нього кошти. Ось цей чоловік-зять і вигнав жінку-то. Щось вони не порозумілися, слово за слово, дочка взяла бік чоловіка... загалом, жінці Зої сказали не приходити. І не дзвонити. Вона заплакала і пішла.
І дуже переживала. За онукам нудьгувала, дочки. Головне, абсолютно стало нікуди себе подіти після роботи. Приходиш в квартиру і сидиш, як дура. Це було дуже сумне час.
І тут Зоя помітила, що гроші стали залишатися. Збирати вона не вміла, та й страшно якось збирати. Вона зробила ремонт, поміняла меблі. І все одно гроші залишалися! Тоді вона купила комп'ютер хороший і стала спілкуватися в мережі. І відвідувати різні онлайн курси. Купила собі одяг красиву. З'їздила на море. Згадала старих подруг, шкільних ще, знайшла їх в «Однокласниках». Стала ходити в гості. І познайомилася з приємним людиною, різноробочим з ринку. Дуже хороший чоловік опинився. А Зоя стала красиво одягатися і фарбуватися. І помолодшала років на двадцять.
А з дочкою вона помирилася, дочка їй зателефонувала на день народження. І онуки її привітали. І в гості в сім'ю дочки вона зараз ходить по вихідних, допомагає, але не так, як раніше. Помірно. І зятю доводиться розщедрюватися, він став менш жадібним, адже тепер іншого ресурсу немає.
Ось так все добре обернулося. Тому що того, хто звик піклуватися і допомагати, іноді треба виставити за двері. По-іншому людина не розуміє. А адже в нього є ще й перед собою обов'язок і відповідальність. Він ще й своє життя не прожив, ось в чому справа. Але йому важко піклуватися про себе і щось собі купувати. Так його змусять. Життя змусить або близькі люди своїм невдячним поведінкою.
І все складеться на краще. Тому що є одна людина, про яку ми теж повинні дбати і на якого теж повинні витрачати гроші і сили — це ми самі. Щоб не стати непотрібними людьми похилого віку, про себе теж треба дбати, поки ще є сили і гроші...
Автор — Кір'янова Анна
