Сьогодні попалася на очі стаття "Ось чому чарівний Гога, він же Жора - справжній психопат!" - детальний аналіз персонажа Гоги - персонажа Баталова з фільму "Москва сльозам не вірить".
Фільм чудовий, "класика радянського кінематографа". Дійсно хороший фільм, життєвий. Чому він такою мірою "відгукується в душі" поясню нижче, наприкінці статті. Зараз скажу лише, що фільм, справді, заслуговує на те, щоб "бути улюбленим".
Але повернемося до Гога. Аналіз його персонажа зроблено якісно, але з позицій психології. І, як це зазвичай буває у психологів, аналіз вийшов неповний - якраз про базу і не розповіли, не пов'язали воєдино персонажі Гоги і Каті, так, як це є насправді. Адже психологи Гогу аналізували, у них же немає сакральних знань, у психологів-то. Хоча, треба віддати належне автору тексту-аналізу, аналіз Гоги зроблено якісно.
Виправимо недомовленість автора аналізу. Текст оригіналу - нижче. У тексті курсивом мої коментарі та доповнення.
***
Не було печалі у вродливої й успішної Катерини, героїні Віри Алентової у фільмі "Москва сльозам не вірить" - так причепився до неї в електричці чарівний Гога, він же Жора! Він інтуїтивно мені не подобався ще з юності. А тепер-то я з усією ясністю розумію, яке життя почалося у Катерини в 40 років... Дуже "веселе" життя.
Отже, розберемо цього субчика.
В електричці Гога відразу поводиться безцеремонно, порушуючи особисті кордони незнайомої жінки. Спочатку він її вперто роздивляється, потім чіпляється з розмовою (такою псевдощирою, псевдопростецькою, що має на меті швидко скоротити дистанцію, створити ілюзію близькості), під час якої ставить героїні кілька "діагнозів" (чоловіка нема, за роботою - не вищий, ніж майстер), потім недоречно переходить на "ти". Від чого Катерину абсолютно справедливо коробить, і вона прагне відв'язатися від цього типу.
Важливий нюанс. Гога глибокодумно зауважує, що в Катерини погляд незаміжньої жінки - тому як "оцінювальний". Хоча насправді, оцінює-то він, витріщаючись на неї ("підтримання пронизливого зорового контакту" Сем Вакнін вказує як характерне для нарциса) і одразу ж дрібними провокаціями перевіряючи на піддатливість насильству. Визначаючи погляд жінки як такий, що оцінює, він проєктує на неї свою нарцисичну натуру, яка вічно оцінює і порівнює.
Абсолютно в нарцисичному дусі Гога починає бурхливе залицяння. Нав'язує себе як провідника - при цьому не забувши звернути увагу Катерини на те, що грошей у нього вистачить тільки на таксі до її будинку, а вже до свого йому доведеться йти пішки. Мовляв, оцініть розмах моєї жертви.
Тип з електрички не подобається Катерині. Але водночас... цікавий. Цікавий тим, що говорить і поводиться "не як усі". Точніше, поводиться нахабно і фамільярно. Що помилково приймається Катериною (і багатьма тисячами глядачок) за мужність, упевненість і силу.
Річ у тім, що в сучасному суспільстві поняття "мужність", так само як і поняття "жіночність", зловмисно викривлене, збочене та підмінене сурогатом мужності й жіночності. Сучасний зобожитель не має ані найменшого поняття, що таке "природний еталон мужності", як це "бути чоловіком" - сурогат один. Тому не дивно, що на тлі звичайних мужиків - "овочів з яйцями" - маніпулятор і позер Гога зі своєю нахрапистістю виглядав "мужньо".
А далі Гога прилипає до Катерини. Наступного дня він підстерігає її біля під'їзду і мало не вириває в неї сумки. Ось це мужик, мліємо ми біля екранів. Але ж героїня не мішок із картоплею пре. Вона несе неважкі сумки, з якими цілком собі справлялася за 20 років незаміжнього життя.
Так Гога ще глибше впроваджується в особисті кордони Катерини. Потрапивши до квартири, він оглядається і розуміє, що це він вдало потрапив. Деталі його безпардонної поведінки я почерпнула в книжці Валентина Черних, яка була покладена в основу сценарію:
Гога озирнувся, заглянув у кімнату Катерини.
- Ну як? - поцікавилася Катерина.
- Годиться. Судячи з блиску скла і ворсу килима, прибирала не більше доби тому. Готувалася до зустрічі зі мною?
- Ти вгадав, - підтвердила Катерина. - Вгадуй далі.
- Я думаю, що ми будемо вечеряти.
- Знову вгадав. Тільки я хвилин десять відпочину.
- Відпочивай, - дозволив Гога.
Він пройшов на кухню, відкрив холодильник, вивчив його вміст, зазирнув у настінні шафи.
Зваблення перетворюється на феєрію: Гога "дозволяє" Катерині посидіти в кріслі і кидається готувати вечерю. Причому, зауважте, чужими руками, тут же пристосовуючи Олександру під чищення цибулі.
Далі Гога влаштовує шоу на славу себе, коханого: збирає людей на пікнік з нагоди свого дня народження. По-перше, бреше - день народження у нього в інший час. По-друге, такі інсценування - явна ознака людини маніпулятивної, брехливої, яка знає, як звабити, і проробляє подібні штуки не вперше. По-третє, він віджирає нарцресурс відразу з кількох джерел: у Катерини, Олександри, друзів.
По ходу справи він встигає декого з них знецінити:
Олександра завела розмову.
- А Микола Ілліч талановитий учений?
- Той, що з бородою? - уточнив Гога.
- З борідкою.
- Не дуже.
- А як ви визначаєте? Він же захистив кандидатську дисертацію і готує докторську.
- Кандидатські всі захищають...
Втім, Гога готовий і захоплюватися. Але як? По-нарцисичному. Постійно порівнюючи себе з кимось.
- Щодо таланту, - нагадав Гога. - Дивись, як веде машину Васек. Чудово веде. Він талант у водінні. Я так не можу. Але я розуміюся на моторах, як дуже мало хто. Я теж талант.
А сама поява Гогі у квартирі Катерини недільного ранку? Його абсолютно не колише, що люди у вихідні відсипаються, що в них інші плани, що згоди на поїздку йому ніхто не давав. Згадаймо, він просто повідомив Катерині та Олександрі про пікнік і пішов, не дочекавшись ні так, ні ні ні. А зараз буквально стусанами жене їх на шашлики. Звісно, для їхнього ж блага, яке йому відомо краще, ніж самим потенційним облагодіяним! На природі, мовляв, відіспіться.
У книзі Черних присутній діалог, у якому Катерина ще на пікніку намагається розповісти Гозі, хто вона така. Вірніше, навіть розповідає. Але той немов не чує її і всіляко переводить тему, іронізуючи над нею і не забуваючи знову випнути себе:
- Гога, - попередила Катерина, - незважаючи на всю твою проникливість, я не та, за кого ти мене приймаєш.
- Звичайно не та, - погодився Гога. - Ти кращий.
- Я серйозно.
- Вона серйозно, - підтвердила Олександра. - Вона не з фабрики-пральні, вона великий...
- ...керівник промисловості, - усміхнувся Гога.
- Так, - підтвердила Катерина.
- Ти ще й депутат, звісно. Усі керівники в нас депутати.
- Так, - ще раз підтвердила Катерина.
- І вони туди-сюди їздять по закордонах. І ти тільки вчора повернулася з Парижа.
- Не вчора, - поправила Олександра. - Два тижні тому.
- Не будемо розмінюватися на дрібниці, - сказав Гога. - День, тиждень, плюс-мінус - не має жодного значення.
- Я з тобою серйозно розмовляю, - сказала Катерина.
- Я теж, - підтвердив Гога. - Ти серйозна жінка, я серйозний чоловік. Про мене тут так добре говорили, що ти, звісно, відчула певний комплекс неповноцінності. Ти хочеш розповісти мені про свої достоїнства і досягнення. Обов'язково поговоримо. Сядемо вдома один проти одного: я тобі запитання, ти мені відповідь. Або буде один твій монолог на весь вечір. Я тобі обіцяю. Мені дуже цікаво. А зараз пішли по гриби.
До речі, на цьому ж пікніку Олександра розпитує Гогу, чим йому так сподобалася її мати. І той видає відповідь у нарцисичному дусі. Що, мовляв, Катерина красива, а краса в його розумінні...
- Краса в моєму розумінні - функціональна досконалість.
- Не розумію, - сказала Олександра.
- Я подивився на неї і зрозумів: твоя мати - досконалість. У ній є все, що необхідно жінці, і нічого зайвого. Вона - як красивий літак.
Цікаво, а що таке "краса" в розумінні авторки цього тексту - аналізу персонажа Гоги? Упевнений, автор і сама цього не відає. І якщо її запитати, то виявиться, що вона видасть нагора якийсь черговий вбитий у голови ГДЛБ "штамп" щодо зовнішніх даних. Просто тому що "жіночність" нині підмінено "сурогатами". Тому й не відають зомбожителі, що по-справжньому жіночна жінка красива сама по собі. І, до речі, функціонально теж.
До речі, про функціональність. Які такі "функції" маються на увазі? Ви хоч знаєте природні жіночі функції?
Після пікніка Гога розуміє, що крига явно скресла: Катерина не зводить із нього задумливого, теплого погляду. Незабаром ми бачимо Гогу і Катерину в ліжку - очевидно, що роман розвивається дуже бурхливо.
Що ж, час проводити Проби пера. Легкий натяк на промацування ґрунту міститься в наступній сцені, описаній у книжці Черних. Катерина ночує у Людмили, Гога дзвонить їй туди, і вона на прохання подруги кличе його приїхати до них. Але Гога, який з'являється і дзвонить майже щодня (коли цього хочеться йому), раптом стає в позу. И що палкіше просить Катерина, то непохитніший Гога. Навіть "цілую" наприкінці розмови йому сказати в лом. І в цьому виражається усвідомлюване або мимовільне бажання фруструвати Катерину. Не можеш приїхати - не приїжджай, але підтримати відчуття взаємності у нібито коханої жінки Гога може, і дуже легко. Але не хоче.
Катерина взяла слухавку і сказала:
- Приїжджай. Я зараз тобі продиктую адресу. Познайомишся з моєю шкільною подругою.
Людмила прошепотіла:
- Дуже хочу послухати, - і кинулася на кухню, де стояв паралельний телефон.
- Пізно вже, - зізнався Гога. - Поки приїду, треба буде їхати, а то на метро не встигну.
- Я тобі дам грошей на таксі.
- Я як у тому анекдоті: румунські офіцери грошей із жінок не беруть.
- Я тобі позичу до получки. Приїжджай. У нас ще випити залишилося.
- Дякую. Я не в формі. Втомився. А я маю сподобатися твоїй подрузі, щоб вона нічого проти мене не мала. Я радий був почути твій голос.
- Я теж.
- Я зателефоную завтра.
- Ти просто приїжджай.
- Я приїду.
- Я тебе цілую.
У слухавці замовкли.
- Я це зроблю завтра, - нарешті сказав Гога і повісив слухавку.
Приблизно так само, ніби злегка, але вельми відчутно для закоханої жінки Гога фруструє її після першого сексу. До цього балаболивший Олександрі, що вони з Катериною житимуть разом, і на обдумування цього він дає їй цілих шість днів, цього разу Гога поводиться "загадково". Замість того, щоб підтвердити свої початкові наміри, запевнити жінку у взаємності, він віджартовується, відмовчується, а потім повідомляє, що по-звірячому хоче їсти.
Потім вони лежали поруч, його руки все ще продовжували пестити її, їй це було завжди необхідно, але жоден чоловік так і не дізнався про це, а він зрозумів.
- Ти чудовий.
- У мене таких, як ти, ніколи не було. Ти досконалість.
- Як чутливий прилад? - запитала вона.
- Так, якщо ти не образишся.
- Я не ображуся. Ти мені підходиш. Якщо ти запропонуєш вийти за тебе заміж, я одразу ж погоджуся. Якщо ти цього не захочеш, я все одно буду з тобою доти, доки тобі буде цікаво зі мною.
- Під час першої ж зустрічі вони обговорили умови, - зауважив Гога.
- Не за першої, - заперечила Катерина. - І умов не було. Була згода переможеної сторони на всі умови переможця.
- Про переможця не треба. Я не переможець, мені пощастило. Мені давно так не щастило. Вибач. Я хочу поїсти. По-звірячому хочу.
Типова, до речі, поведінка сучасного ГДЛБ-мужика на кшталт Гоги, який зовні начебто "самець", а не ділі... Допоки потрахатися, допоки "роман" - то все добре - пестощі, компліменти, подарунки, "шалений секс" і так далі. Але щойно мова заходить про те, щоб "заміж" - про створення сім'ї - то відразу ж "зливається". Сім'ю створити, чоловіком бути - це ж не просто "гарний секс" і "чуйність" - це, перш за все, колосальна відповідальність. Від якої сучасний мужик звик бігати - йому банально страшно.
Відзначимо й особливу "чуйність" Гоги, який немов угадав потребу Катерини в заключних пестощах. На пікніку він накриває її пледом. Ця нарцисична "чуйність" - забійна зброя зваблювання - прослизає ще в одному епізоді:
У фойє кінотеатру вони купили морозиво, потім лимонад. Вона знову здивувалася, як він міг відчути, що після морозива їй захочеться пити.
Проби Пера посилюються. Гога дозволяє собі абсолютно сексистське висловлювання: "Запам'ятай, все і завжди я буду вирішувати сам на тій простій підставі, що я мужик". По суті, він прямо заявляє про своє презирство до жінок. Але ми знову мліємо і тягнемося за носовими хустками - як же ж, він справжній мужик, адже він сам сказав, що він мужик, та ще й таким голосом.
А ось у цьому абзаці й полізла назовні феміністична прошивка авторки. Тому що в сім'ї, у природній моделі, чоловік - він глава сім'ї. І буде так, як він сказав, просто тому що він чоловік. Але оскільки сучасним жінкам підсунули бомбу сповільненої дії під назвою "фемнізьм", то вони, відповідно, всіляко цим фактом обурюються, розводячи в сім'ї демократію. Потім ще дивуються, чому це в них у сім'ї бардак? І авторка цього аналізу Гогі дуже явно засвітила свою "феміністичну прошивку". На додаток - стаття "Голова та шия"щоб ви розібралися.
Утім, конкретно в цьому епізоді фільму "просто тому що я мужик" було сказано зовсім з іншого приводу - щоб продемонструвати свою "мужність". Далі, "за ходом п'єси", коли Гога і Катя одружилися б, то Гога злився б, пішов від відповідальності, переклавши все на Катерину. Тому що сказати "тому що я чоловік" - це одне. А постійно чинити відповідним чином - це інше. Тут уже йдеться про відповідальність. Про це я вже писав трохи вище.
Катерина все ще намагається відстоювати свої кордони, нагадуючи, що взагалі-то, не треба так завзято, без узгодження з нею, втручатися в життя її дочки. Гога началить її за "наказовий" тон, погрожуючи, що якщо вона ще раз таке собі дозволить, то ноги його в цьому будинку не буде. Знову спостерігаємо "феміністичну прошивку". Тож, у принципі, Гога правильно робить - демократія в сім'ї неприпустима - веде до руйнування сім'ї, тож "поставити жінку на місце" в цьому випадку - це правильно. Інша річ, що Гозі потрібно не "поставити на місце", йому потрібно "зламати", йому потрібно маніпулювати Катериною, що він і робить досить успішно. Освоївся! Погрожує розривом! І Катерина замовкає. І навіть вибачається - поки що стримано. У неї вже починає входити у звичку вибачатися на рівному місці. Вибачатися тільки тому, що з неї роблять винувату - причому, грубо і прилюдно.
Це називається "маніпуляція на почутті провини" - найпоширеніший тип маніпуляції. Маніпулятор Гога в даному випадку не "смердючий цап", а всього лише КОРРЕКТОР, який, спритно маніпулюючи Катериною, витягує з неї назовні, дістає, робить бачимо, її почуття провини. За великим рахунком потрібно Гогу за це потрібно б подякувати. Прочитайте статтю "Як усе влаштовано"щоб розібратися.
Отже, Проби пера пройшли успішно. Клієнт готовий до Крижаного душу.
І він трапляється сам собою, коли до вечері з'являється Родіон. Гога помітно нервує. Я думаю, багато в чому й тому, що порівнюючи себе з випещеним і зовні успішним Родіоном, відчуває гострий укол нікчемності. У дами, яку він уже уявив своїм трофеєм, виявляється, он які залицяльники є. А тут ще гість оголошує, що Катерина - директор заводу. Який влучний і потужний удар у найболючіше Гогине місце - патологічне его, що метушиться від нікчемності до грандіозності! Гогу накриває потужна хвиля нарцисичного сорому, він буквально паралізує його. Вона не готова адекватно реагувати. Вона відчуває нікчемність. Вона нестерпна. І він моментально зливається.
Гога "злився" б у будь-якому випадку - рано чи пізно. Але Родіон - він точно такий самий "недомужик", як і Гога, - тільки в дещо іншій упаковці. Інших чоловіків Катерина не може привабити просто через СВОЮ ненависть до чоловіків.
Тут така ще деталь. В електричці Гога мимоволі проговорюється, чому він заздрить. Він "вгадує", що Катерина обіймає посаду не вище за майстра. Насправді, для Гоги, мабуть, це межа мрій. Якої досягти не вдалося - чи то через нестерпний характер, чи то через недостатній професіоналізм, чи то через елементарну ненадійність (хіба можна покластися на запійного алкоголіка?). І він ВЖЕ заздрить Катерині як майстру. А тут виявляється, що вона аж цілий директор. Земля йде в нього з-під ніг, заздрість спалахує сліпучим феєрверком...
Зауважимо, що тут Катерина мало не біжить за ним, благаючи не йти. Це її перше приниження. Згадаймо, як гідно вона поводилася навіть у ситуації з Родіоном, коли завагітніла. А зараз ми бачимо явну деформацію її психіки, яка незмінно виникає навіть за нетривалого спілкування з перверзним. Далі й до стояння на колінах дійде, і до цілувань рук, і до миття підлог до приходу коханки...
З важкими переживаннями нарцисичного сорому Гога намагається впоратися давно звичним способом - йде в запій.
А куди ж йому ще йти? Ось у цьому і проявляється його "овочевість" - те, що він "недочоловік" - "овоч із яйцями". Пияцтво - це ознака слабкого мужика. ЧОЛОВІК просто взяв би і розрулив ситуацію, а не йшов би в пияцтво, вдаючи з себе скривдженого хлопчика. ТИПОВА ПОВЕДІНКА ДЛЯ ГДЛБ, ТАК? Тож робіть висновки.
Він п'є зовсім не через переживання з приводу краху кохання, і не через те, що Катерина його нібито обдурила. За допомогою алкогольного безпам'ятства він намагається заглушити в собі нестерпні переживання нарцисичного сорому.
Поведінка Гоги за столом, його непохитність до благань Катерини, стрімкий відхід і зникнення - Гога поводиться як смертельно розлючена людина. Ні-ні-ні-ні. Він поводиться як ображена дитина. Ось ця інфантильність, ця "дитячість" - це бич сучасного суспільства, в якому всі начебто дорослі люди, але на ділі ніяк не подорослішають, все ніяк не вилізуть з-під маминої спідниці. Навіть якщо мами вже в живих немає. Як і всі жертви перверзних, Катерина відчуває власну жахливу винуватість, мало не зраду. Вона вже не в змозі увімкнути свої, такі зазвичай тверезі, мізки і зрозуміти, наскільки явно, кричуще непропорційна реакція Гогі.
Тут же зауважимо, що вимагаючи від Катерини правди і мало не сповідальності (і при цьому не бажаючи її слухати), про себе Гога повідомляє вкрай мізерну інформацію. По суті, про нього відомо лише те, що він слюсар і розлучений, і що дружина в нього була хороша і зараз живе з хорошою людиною. (До речі, я вже бачу, чим він дошкулятиме Катерині надалі: дифірамбами на адресу колишньої).
Характерний маячок. Героїня Муравйової запитує у Катерини прізвище коханої людини. І Катерина застигає в шоці від самої себе: вона й гадки не має, яке прізвище в Гоги! Ось такі ураганні пристрасті й напівбезпам'ятство дуже характерні для жертви нарцисичного зваблювання.
Ні-ні-ні-ні. Знову перевернуте, збочене розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Катерина жертва? НІ!!! Просто прийшов час їй пройти черговий "кармічний урок". Це тільки "психолухи", і ті, хто їх наслідує, говорять про "жертви". А в природі цього немає - є тільки причинно-наслідкові зв'язки.
Знову типова ситуація. Просто тому що "матриця" - все відіграється за одними й тими самими сценаріями, змінюються лише декорації. КАТЕРИНА ПОЧАЛА ПРОХОДИТИ ЧЕРГОВИЙ КАРМІЧНИЙ УРОК, а людина кармічні уроки проходить у стані трансу, у стані відключеного "критичного сприйняття дійсності". Детально про це в статті "Розлучення, діти, гроші."
Але очі Катерини вже затьмарює щільний туман гезлайтингу. Вона ридає, божеволіє, кляне себе за неіснуючу провину. За мегаобман, якого не було. За зраду, якої вона не здійснювала. Але не за горами і той час, коли вона вважатиме себе винуватою за те, що сильніша за Гогу, розумніша за Гогу, соціально успішніша за Гогу...
Закликаються всі подруги плюс Коля. Усі збиваються з ніг, прочісуючи Москву в пошуках Гоги. Скільки метушні, скільки тривоги, скільки горя... Як і у випадку з пікнічком, нарцис Гога примудряється відіжерти не тільки Катерининого ресурсу, а й "масовки".
Між тим, він уже почав руйнувати життя Катерини. Про що вона думає ці вісім днів, поки Гога п'є гірку? Про завод? Про працівників? Про доньку? Про нову сукню, зрештою? Ні, у повісті Черних перші дні Катерина... п'є, потім вирішує не виходити на роботу. Вона ридає і рве на собі волосся. Вона всіх піднімає на вуха, відірвавши від справ. Усе, крім Гоги, втратило для неї значущість.
Звичайно. Повторю ще раз - коли людина потрапляє під "кармічну роздачу", то в неї відключається "критичне сприйняття дійсності" - людина проходить кармічні уроки в стані трансу.
Нарешті, Коля знаходить Гогу. І Гога швидко йде на поправку. Кинув пити, бо втомився? Перейнявся залізними аргументами Колі? Як би не так. Дуже потужно, фантастично потужно, підкачалася його грандіозність. Вродлива директриса заводу і депутатка його з-під землі дістала! Значить, він огого. Та що там: огогого! Топити нікчемність у горілці потреби більше немає, і герой йде сполоснути обличчя і переодягнутися в чисте.
Зверніть увагу: давши себе вмовити повернутися, Гога дивиться на Катерину зі скорботно-філософським обличчям, але аж ніяк не вибачається. А ось Катерина перед ним вибачиться, дуже відчутно і багаторазово, не сумнівайтеся. І буде вибачатися до того моменту, доки не розкусить гнилу натуру Гоги, як колись розкусила Родіона.
Вибачається тому що з неї поперло досі не усвідомлюване, і тому не опрацьоване почуття провини. І буде вибачатися доти, доки не пройде цей кармічний урок. Поки, справді, не розкусить Гогу. І за це їй варто було б Гогу ПОДЯКУВАТИ. Як коректору.
Ще зауважте: Гога вперше вдягає костюм. До чого б? А ось до чого: він прагне хоча б зовні "відповідати" статусу Катерини. Для Катерини-майстра прокочував невибагливий кежуал, а от для Катерини-директора треба вдягнутися попафосніше...
Ось і думайте, якого бобра вбила Катерина в особі "брутального" Гоги. Жорстоко обпікшись на одному нарцисі - Рудольфі-Родіоні, через 20 років вона підбирає ще більш перверзний варіант.
І ЦЕ ЗАКОНОМІРНО! Оскільки з першим "недомужиком" з-під маминої спідниці - Родіоном, Катерина не пройшла свій урок, то цей урок повторився пізніше, але в більш жорсткій формі. Таке загальне правило - якщо не засвоїв урок, коли пояснюють "м'яко", будуть "обяъснять" і далі, тільки в більш жорсткій формі. Катерина із ситуації з Родіоном не зробила правильних висновків - не стала ЖІНКОЮ, не стала рухатися в роботі над собою в бік ПРИРОДНОЇ ЖІНОЧИННОСТІ, натомість вона стала "бабою з яйцями". Відповідно, ситуація повторилася, у набагато жорсткішій формі - ПРИЙшов КОРРЕКТОР ГОГА. Суть - та сама, що й у Родіона. Упаковка - інша.
А ось Гогу можна тільки привітати. Чудовий трофей підчепив! Красива, успішна, визнана, матеріально забезпечена... І така совісна, така, що гори звертає заради кохання! Адже кістьми лягла, а повернула його! Та він тепер на цій бабі всю заздрість, усю ненависть вимістить, усю власну нікчемність на неї переважить.
Ключове слово тут - НЕНАВИСТЬ.
Так, життя у Катерини тільки починається, я не сумніваюся... Дуже "веселе" життя...
Так, у Катерини починається "веселе" життя. І, якби Катерина була реальною людиною, а не персонажем фільму, я був би за неї дуже радий. Тому що все це "веселе" життя - це ПЕРІОД КООРЕКЦІЙ І КАРМІЧНИХ УРОКІВ, які в підсумку, якщо Катерина усвідомить, навіщо їй це, приведуть її до налагодження життя комплексно. За всіма аспектами. КАТЕРИНА ОТРИМАЛА ШАНС опрацювати СВОЇ "ЗАТИКИ" І СТАТИ ЖІНКОЮ, переставши бути "бабою з яйцями"
Чому ж фільм "Москва сльозам не вірить" так люблять глядачі, незважаючи на солідний вік фільму. Та тому що він "життєвий". Тому що у фільмі показано життя як воно є.
Операторська робота, музичний ряд, гра акторів - все в цьому фільмі просто чудово. Оскар отримано цілком заслужено. Це вам не сучасне "мило".
Але фільм улюблений глядачами не за це. Фільм "Москва сльозам не вірить" любимо з тієї простої причини, що він зачіпає "потаємні струни душі", фільм "чіпляє". Чіпляє якраз тому, що кожен у цьому фільмі бачить щось своє - бачить себе. Але не усвідомлює цього.
З одного боку сценарій фільму і книга, за якою створювався сценарій, вони писалися з життя. Напевно, все те, що у фільмі показано, автори підгледіли в реальному житті. Напевно у Катерини і у Гоги були реальні прототипи. І у фільмі все показано "як є".
З цього погляду фільм "Москва сльозам не вірить" - шикарний посібник для роботи над собою, для тих, хто пізнає себе і навколишній світ. Але з іншого боку, неусвідомлений перегляд таких ось фільмів ПРОГРАМУЄ ГЛЯдача.
Стосунки, показані у фільмі - ЦЕ викривлені, ХВОРОБІ СТОСУНКИ. АЛЕ ВОНИ ТАКІ Є В РЕАЛЬНОСТІ. Але, без цього усвідомлення, перегляд такого роду фільмів програмує глядача на ось ці ХВОРОБІ СТОСУНКИ.
Сюди ж можна віднести й інші шедеври (справді шедеври) кінематографа - "Службовий роман", "Іронія долі або з легким паром", "За сімейними обставинами". Скрізь показані ХВОРОБІ СПОКИНУТІ СТОСУНКИ, скрізь показана ненависть усередині сім'ї. І всі ці фільми досі гаряче улюблені глядачами. ДИВЛЯТЬСЯ, СПІВПЕРЕЖИВАЮТЬ ГЕРОЯМ ФІЛЬМІВ, І ПРИ ЦЬОМУ САМІ СЕБЕ ПРОГРАМУЮТЬ НА ЗБОЧЕНІ СТОСУНКИ.
Середньостатистична МУЖЧИНА радянська жінка - типова баба з яйцями - щиро співпереживає кіношній Катерині. Тому що та така успішна, тому що змогла "все витримати і все пережити" і стати директором заводу. А ось у неї, у "середньостатистичної" жінки такого не вийшло. Та от халепа - у Катерини чоловіка-то немає, сама доньку ростить. Молодець, сильна. Але все ж у житті Катерини настає момент її "жіночого щастя" - зустрічається їй на шляху "справжній чоловік". Звідки ж середньостатистичній жінці, оточеній "овочами з яйцями в штанях" знати, хто це ЧОЛОВІК. Ось вона і приймає все "за чисту монету". І проектує це на своє життя. І ПРОГРАМУЄТЬСЯ. Потім страждає, що цілком закономірно.
Як приклад, ілюстрація до сказаного вище.
Посилання на оригінал тексту про Гогу відправив сьогодні, відразу після прочитання, одній жінці (ім'я, звісно, розкривати не буду), яка зараз консультується. Попросив "приміряти на себе". І ось що вона написала у відповідному листі.
Так, я, судячи з усього, теж плутаю поняття мужності з випендрежем. Міша (ім'я змінено) чимось дуже схожий на цього Гогу, але не настільки прям нахабний. Підкочував до мене через контакт, три тижні листування і тільки потім уже зустрілися. Але далі він мені проходу не давав, щодня нав'язливо приїжджав, заявляючи про себе. Умів красиво позалицятися.
Побачили? Ситуація практично один в один із показаною у фільмі, тільки декорації інші. Вона - не директор заводу. А він не слюсар. І познайомилися не в електричці, а в соціальних мережах. Але суть ситуації та сама.
У випадку з цією, живою, не кіношною, жінкою, проглядається подальша доля кіношної Катерини. Спочатку бурхливі залицяння, відверті маніпуляції, дорогі подарунки, емоції маніпуляції на почутті провини.
Я, мабуть, була чудовим трофеєм, усі друзі йому так заздрили і проговорювали "де ти знайшов таку, треба ж, пощастило", він радів.
І ось зараз дивлюся, як скрізь прогиналася під його плани. І об'єктивно ж - він ніколи сильно не підлаштовувався під мене. Він наполягав на своєму, я в підсумку з почуття провини підкорялася, мені завжди здавалося, що він чудовий мужик, а я істерична баба поводитися не вмію.
І в підсумку, коли "Міша" досяг своїх цілей, коли покористувався дівчиною стільки, скільки йому було потрібно, "злився" щойно справа дійшла до "одружитися". Щойно стосунки дійшли до тієї стадії, коли потрібно вже створювати сім'ю, позер "Міша" злився.
Але ця, реальна, не кіношна, дівчина усвідомила, що ця ситуація - це їй привід розібратися в собі, побачити своє реальне ставлення до життя і до чоловіків, побачити й усвідомити свою ненависть, своє почуття провини тощо. "Міша" дав їй шанс стати ЖІНОЧНОЮ ЖІНКОЮ.
Тепер вона "Міші" вдячна.
Але питання тут в іншому. Скільки з тих, хто співпереживав кіношній Катерині, і повторював у своєму реальному житті її помилки, дійшли до того самого усвідомлення, що потрібно своє ставлення до чоловіків виправляти, свою ненависть опрацьовувати, а не звинувачувати у всіх гріхах "цього козла".
Автор — Олександр Колдовський
