Дощик лив як з відра.
Я відкрив хвіртку
І побачив посеред двору
Дурну Равлика.
Кажу їй: — Подивися,
Адже ти мокнешь в калюжі.
А вона мені зсередини:
— Це ж зовні...
А всередині мене весна,
День стоїть чудовий! —
Відповідала мені вона
З шкаралупи тісною.
Кажу: — Всюди морок,
Не врятуватися від холоднечі!
А вона у відповідь: — Дрібниця.
Це адже зовні...
А всередині мене затишок:
Розцвітають троянди,
Птахи співають чудові
І блищать бабки!
— Що ж, сиди сама з собою! —
Я сказав з посмішкою.
І попрощався зі смішною
Дурненькою Равликом.
Дощ закінчився давно.
Сонце — на півсвіту...
А всередині мене темно,
Холодно і сиро.
Автор — Андрій Усачов
