Я не шукав схожих на тебе,
я просто загубився в цьому світі.
От тільки мені всюди говорять —
«Частіше вибирайся з квартири,
Шукай у перехожих вірність і тепло,
шукай мрії і усміхайся ширше.
Своє — знайдеш (заздрісникам на зло),
у щастя адже очі великі!»
Але я себе нагору не кваплю.
Людей повно, з них дві третини — міфи,
на обличчях їх написано «люблю»,
але за душею коралові рифи.
І холодно, і нікого зустрічати.
Скрізь зима — всередині, зовні.
Так хочеться почати все заново
і не втрачати того, хто потрібен.
Нехай очі перехожих не горять.
Йду по вулицях навмисно наосліп,
я не шукаю схожі на тебе,
адже я впевнений — їх не існує...
Костя Крамар
