— Як ні в одній іншій країні, все зводиться до того, що якщо тобі п'ятдесят, то сиди на лавці, гризи насіння і нікуди не лізь. А коли приїжджаєш в Ізраїль, США або Європу, то бачиш іншу картину. Люди і в 90 років щасливо себе відчувають у всіх сферах. У нас була зовсім інша історія. У радянські часи вважалося, що жінка після п'ятдесяти — вже й не жінка, а пенсіонер. Та й тепер мало що змінилося.
— 8 грудня мені виповнюється 55 років. Іноді я отримую в соціальних мережах злі і мерзенні повідомлення: «Куди ти преш? Чого тобі треба? Сиди й не рипайся!». Відразу їх видаляю, бо людина я глибоко ранимий. Іноді телефонують з журналів і кажуть: «Ми хочемо написати про вас статтю, але, вибачте, на обкладинку поставити не зможемо. Актрис у вашому віці рідко там друкують. Всі шляхи і дороги — молодим». Питаю у відповідь: «Чому так? Хто це вирішив? Чому ви думаєте, що журнал з моїм портретом буде гірше продаватися, ніж з юною тусовщицею?».
Це цитати з інтерв'ю нашій актриси Олени Валюшкиной.
Чому ж так відбувається? У всьому світі це вік активного зрілості, а у нас за 30 років якісь тривалі похорон молодості, які перемежовуються несолідними спробами реанімувати покійницю. Чому обов'язково треба бути молодою? А зрілої красивою і доглянутою жінкою бути соромно? Хто це тільки придумав?
Не, все ж не думаю, що так все сумно. Навколо мене дуже багато жінок цього віку. Вони успішні, працюють, займаються творчістю, багато подорожують... Хоча... на обкладинку журналів їх теж не беруть!
Автор — Анастасія Ніколаєва
