Помирає власник, але речі його залишаються,
Їм немає справи, до речей, до чужої, людській біди.
У годину кончини твоєї навіть чашки на полицях не б'ються
І не тануть, як крижинки, виблискуючих ряди чарок.
Може бути, для речей і не варто надмірно старатися,-
Так покірно іншим підставляють себе дзеркала,
І натовпом роззяв байдужі стільці товпляться,
І не хитається, не скрипнут гранчасті ноги столу.
Тому, що тебе чомусь не стане на світі,
Електричний лічильник не закрутиться навпаки,
Не помре телефон, не засвітиться плівка в касеті,
Холодильник, ридаючи, за гробом твоїм не піде.
Будь пануючим їх, не дай їм себе на закланье,
Будь завжди справедливим, безпристрасним господарем їх,-
Той, хто жив для речей,- всі втрачає з останнім
диханням,
Той, хто жив для людей,- після смерті живе серед
живих.
Ст. Шефнер, 1957
