Слова бувають добрі і злі.
Від них той біль, той — обертом голова.
Але тільки найбільші біди
Приносять нам випадкові слова.
Іноді, випадково вилетів словом
Долю чужу миттю ти вирішиш.
Потім, не бачачи іншого виходу,
Забути вимовлене поспішаєш.
Як часто ми випадковими словами
Приносимо зло, не відаючи того.
Але як би ні після страждали самі,
Не можемо виправити вже нічого.
Не повернути довіри, що пропало.
Зачинилися двері, втрачені ключі.
Щоб уникнути такого потрібно мало —
Лише вчасно сказати собі: «Мовчи».
Тетяна Невтонова
