Проходить все... Проблеми та печалі...
Але головне, щоб ми не здичавіли.
Не потонули у власних турботах,
В зрадах, втратах і банкнотах...
Ми так поспішаємо влаштувати життя скоріше,
Що, здається, сім раз прожити встигнемо.
І навіть повз щастя пробігаємо,
Коли в гонитві жити не встигаємо...
Нам небо часто робить підказки,
Відкриває двері, знімає маски,
Показує шлях, людей з душею...
А ми не бачимо... Зайняті собою...
Випадковостей на світі не буває
І той, хто випробування посилає,
Лише хоче, щоб ми стали мудрішими,
Щоб людяність у серце виховали...
А ми біжимо... біжимо за повороти...
Банальний графік – дім, сім'я, робота...
А де любов? Прогулянка в обнімку...
Душа для нас, як ніби – невидимка...
А їй, душі, так хочеться, як колись,
Довіритися хоч крихітній надії,
І відчути себе коханою дуже...
Душа теж жити і вірити хоче...
І потрібно зупинитися на бігу...
Помітити поряд щирі обличчя...
Проходить все... Хай сонце світить, грея...
Але головне, щоб ми стали мудрішими...
Ірина Самаріна-Лабіринт