Зі спогадів актриси Ольги Андровська про Костянтина Сергійовича Станіславського:
«Якось, на одній з репетицій „Фігаро“ я сиділа в залі ззаду К. С. Несподівано він різко закричав однією з виконавиць: „Що це, що це, — це якась перекупка — баба“. І, розсердившись, відкинувся в мою сторону.
І, несподівано для себе, — я раптом йому сказала: „К. С., а ви, видно, не кохайте жінок — ви так часто до них чіпляєтеся“. „Боже мій, — думаю, — зараз він мене вижене з глядацької зали“. І раптом несподівано він посміхнувся і сказав: „Нічого подібного — жінок я обожнюю. Я терпіти не можу баб. Але майте на увазі ось ви актриса) — в кожній жінці сидить баба, як у кожному чоловікові сидить хам — і все життя з цим треба боротися, як в житті, так і особливо на сцені“.
Як часто, часто доводиться згадувати ці слова дорогого К. С., думаючи не тільки про це недолік, але і взагалі про багатьох недоліки, з якими нам, акторам, треба мужньо боротися...»
