У 2007 році дружині відомого російського актора Костянтина Хабенського поставили діагноз — пухлина мозку.
На момент першої операції у молодої сімейної пари вже був син. Потім пішла повторна операція, але вона не поліпшила. Тоді Хабенський прийняв рішення перевезти дружину в Лос-Анджелес. Американським лікарям вдалося досягти ремісії, лікарі навіть обіцяли ще 10 років життя, але 1 грудня 2008 року жінка померла. Актор залишився один з сином.
Втрата коханої дружини для актора стала сильним ударом. Відомо, що він продав усе своє майно, витратив всі гонорари, вліз у борги — лише б врятувати кохану людину. Сьогодні Костянтин Хабенський живе у звичайній квартирі, майже всі зароблені гроші віддає на благодійність.
Завдяки йому понад 150 дітей були врятовані від раку. Його телефон став «служба порятунку», йому дзвонять з віддалених куточків країни, щоб попросити про допомогу, і він допомагає.
Я запалив у церквах всі свічки, але одну — одну залишив,
Щоб в один осінній вечір так по мені її поставив,
Щоб далека дорога коротше мені здалася,
Щоб душа, вздремнув трохи, знову в Росію збиралася.
Де порвавши до біса все тіло зберегла її живою.
Вдень билася а вночі співала, не давала їй спокою.
Гріла льодом годувала небом, життя з овчину отрыдалась.
Цілувала стиглим снігом і вогнем пестити намагалася.
Відняла любов земну, подарувавши тугу і віру,
Розбавляючи удалую життя веселощами без міри.
Ні кола двору ні грошей — тільки гіркота та тривогу,
Так захід де все до фені, де ні двері, ні порогу
Я запалив у церквах всі свічки, але одну — одну залишив,
Щоб в один осінній вечір так по мені її поставив,
Щоб далека дорога коротше мені здалася,
Щоб душа, вздремнув трохи, знову до будинку збиралася.
Відпустив попам гріхи я, щоб вони мені відмолили.
Все що мені друзі налили — все тобі, моя Росія!
Автор вірша — Юрій Шевчук (ДДТ)
