Коли вас люблять – не кидають,
Не залишають плаче одну.
І подзвонити не обіцяють,
А дзвонять двадцять разів на дню.
Не змушують жити надією,
І чекати приходу день за днем.
Не кажуть «Ми будемо разом»,
А просто будуть поруч у строк.
І не кидають слів на вітер,
Порожніх, непотрібних – сенсу немає.
Не голосять про почуття книжкових,
І не обіцяють зірку з небес.
Не годують сніданком», «обідом»,
Завжди дадуть відповідь на дзвінки.
Не кинуть слухавку, а приїдуть,
Коли відчують – потрібні.
Не будуть брехати, викручуватися і ховати
У шафі скелет, покритий темрявою.
Твердити не будуть «Занадто зайнятий.
Відкладемо зустріч на потім».
Не закричать в пориві гніву,
Не звинуватять у всіх гріхах.
Не стануть псувати нерви, час,
Не заподіють страждань, зла.
І не йдуть, коли люблять
Від розмов, важливих тем.
Обіймуть міцно, заспокоять,
Проженуть страхи все в душі.
Коли не люблять – не бояться,
Піти, забути і втратити.
Коли вас люблять — слів не треба,
У вчинках видно все, в очах.
