Тут лапи у ялин тремтять на вазі,
Тут птахи щебечуть тривожно —
Живеш в зачарованому лісі,
Звідки втекти неможливо.
Нехай черемхи сохнуть білизною на вітрі,
Нехай дощем опадають бузку, —
Все одно я тебе заберу звідси
У палац, де грають сопілки!
Твій світ чаклунами на тисячі років
Укритий від мене і від світла, —
І думаєш ти, що прекрасніше немає,
Ніж зачарований ліс цей.
Нехай на листках не буде роси вранці,
Хай місяць з небом похмурим у сварці, —
Все одно я тебе заберу звідси
У світлий терем з балконом на море!
В який день тижня, в якому годині
Ти вийдеш до мене обережно,
Коли я тебе на руках віднесу
Туди, де знайти неможливо?
Вкраду, якщо крадіжка тобі до душі, —
Даремно я стільки сил розбазарив?!
Погоджуйся хоча б на рай в курені,
Якщо терем з палацом хтось зайняв!
Ст. Висоцький, 1970
