Я та, у якої «все добре»
І навіть тоді, коли біль роз'їдає
І хочеться просто втупитися в плече,
Але тільки ось поруч плеча не буває.
Я та, про яку завжди говорять
Ті люди, які зовсім не знають,
Як багато тих ран, що ночами болять,
Лише усмішку бачать, що їх покриває.
Я та, з розряду «чи зможу все сама»
І та, що ніколи не здасться слабкою.
І є поруч люди, але за життя-одна,
А хочеться стати для когось тієї самої.
А хочеться просто втупитися в плече,
Щоб сльози не ховати, коли самотньо,
Щоб хтось помітив, що «все добре»,
Так часто приховує наскільки все погано...
Марія Куткар
