Є простий спосіб зрозуміти, хто вас любить по-справжньому. Щиро любить і приймає; бо справжня любов — це прийняття. Це абсолютна любов і ніжна дружба, навіть якщо ми не особливо помічаємо в повсякденному житті. Треба задати одне питання і послухати відповіді.
Треба запитати у оточуючих ось що: яким ви повинні бути? І одні люди відповідатимуть швидко і енергійно. Вони вагомо скажуть, що ви повинні бути більш відповідальною. Більш добрим. Більш щедрим. Ви повинні бути більш уважним до оточуючих — ну ось хоча би до них. Ви повинні більше працювати. І ви повинні зайнятися своєю зовнішністю, а то якось так собі виглядаєте. Ви повинні бути точним, обов'язковим, благородним, вміти прощати, пропонувати допомогу, не чекаючи, коли вас попросять, вміти жертвувати собою і віддати своє життя, не замислюючись, заради інших людей. Ось хоча б заради них.
І ці люди ще довго будуть говорити, яким ви повинні бути. Смачним, поживним, з підсмаженою скоринкою... А інші — інші трохи розгубляться, довго будуть думати, а потім невпевнено скажуть, що ви повинні бути здоровим, напевно. Ну, може бути, більш багатим, більш успішним; але це не дуже важливо. Головне — ви повинні бути живим і здоровим. І просто — повинні бути, тому що, якщо вас немає поруч, цим людям погано і сумно. Просто будьте, та й все. Ви і так гарний!
Ось ці люди — вони люблять по-справжньому. І приймають нас такими, які ми є. А якщо чогось вимагають, щоб ми відпочивали, рухалися, займалися, правильно харчувалися, не курили, одягалися тепло, — так це з любові і турботи. І якщо є хоч одна людина, яка каже — «по-моєму, ти повинен бути здоровим, щасливим, живим і близьким!», — це велике щастя. Це любов. А вона повинна бути в житті кожної людини; вона змінює все на краще. І ми стаємо такими, якими повинні бути. Повинні не іншим людям, а Богу і собі.
