Справжнє життя починається в той момент, коли людина зустрічається з відчаєм і безвихіддю з приводу того, що нічого іншого у нього не буде.
Що саме така доля, і досвід не скасуєш. Що він багато безсилий змінити. Що з близькими і рідними нічого не поробиш, як не бийся. Що батьки дали те, що дали, і це вже не виправиш і не забудеш. Мрії про іншій реальності – це лише мрії.
Коли потрібно зробити важливий вибір, людина залишається один. Що неможливо нічого не відчувати без наслідків для організму. Що, крім нього, ніхто не розбере непотріб, не подбає про душевних ранах і не протре скелети в шафі.
І що вся ця катавасія ще й конечна.
Справжнє життя починається тоді, коли людина зустрічається з усім перерахованим вище і здатна це витримати. Не злитися, не піти в фантазії, не зажрать, не закурити, не подавити, а саме витримати, залишаючись при цьому живим і чутливим.
І ось з цієї самої чутливістю, самотністю і відповідальністю почати робити індивідуальні кроки. Приймати особисті і, можливо, зовсім непопулярні рішення. Наважитися рухатися в своєму напрямі, розуміючи, що немає ніяких гарантій.
Однак я не знаю нікого, хто по-справжньому пройшов через безвихідь, виринув з іншого боку, встав на свої ноги і пішов власним шляхом і пошкодував би про це.
Автор — Аглая Датешидзе
