Вранці в дитячому саду смачно пахне кашею і сирниками. Варя по коридору знехотя загрібає ногами. А я йду і мрію: от би був сад для дорослих! Замотався, здав себе туди на тиждень. А там краса!
Телефони забирають на вході. Вранці каша, бутерброд з сиром, какао. Ніякого тобі миття посуду, всі подали, все забрали. Потім — ігри. Можна згадати резиночки, папірці, порубатися в Маріо на приставці, принца Персії або контру.
Потім музика. Приходить педагог, всі встають гуртком у піаніно і, не думаючи, який там у тебе голос і слух, від усієї душі горланишь разом з усіма.
Сонце в небі світить, немов very well,
Травневий жук пролетів.
Я біжу по полю, а весна іде,
Бджілка з-з-з співає...
Потім гуляти. Ліпити сніговика або просто падати в сніг. Боже, я давно просто так не падала в сніг! Лежати, робити сніжного ангела. Велика життя десь там, за парканом.
Після прогулянки обід з першого, другого і компот. А потім тиха година і спатоньки. Солодко спиш, ніхто не прийде, не знайде, не пустять. Після сну кисіль з печивом і знову можна грати у що хочеш.
А ввечері тебе забирає чоловік, приходить такий, з роботи, можна ще поскиглити, що ось уже розібрали, а ти остання. І він вибачається, на роботі, каже, затримався, хочеш цукерку?
Е-е-ех.
Доброго ранку, дорогі не трапилися одногрупники! Гарного вам робочого дня!
Юлія Єрмілова, керівник
інформаційного порталу «Про Паліатив»
в фонд допомоги хоспісу «Віра»
Джерело: Блог автора у фейсбуці
