Одна молода дружина приймала у себе родичів чоловіка: свекруха, тітку з дядьком, сестру з чоловіком. І дуже-дуже старалася. Зі шкіри геть лізла, як кажуть. Накрила стіл білосніжною скатертиною, дістала бабусин сервіз, а на премію, яку дали на роботі, купила продукти. І вирішила зробити стіл в російському стилі. Запекла осетрину, розорилася на ікру — виклала її на блюдо. Тонко нарізала лимон. Буженину нарізала, окіст копчений розклала щедро. Спекла пиріжки з м'ясом, з рибою, з капустою. Білі гриби мариновані виклала. І гарячий картопля в мундирі поставила художньо в чавунці на вишитий красиве рушник. Ну, і солодощів видимо-невидимо!
Рідня прийшла і щільно поїла, запиваючи осетрину смачними напоями. Піднатужитися і все з'їли! А пироги з собою забрали. Потім вони гірко скаржилися чоловікові щедрої господині, сусідам і спільним знайомим. Розповідали, що молода дружина їм зварила картоплю в мундирі на святковий обід! Всі дивувались і співчували. Деякі виправдовували дружину — мовляв, вона ще молода і дурна! Але, дійсно, картопля — це занадто! Це принизливо навіть — подати таке мізерне частування.
Ось ні слова адже родичі не збрехали, так? Була картопля? Була! Це чиста правда. А про осетрину, буженину, ікру і коньяк вони просто промовчали. Так що не треба дуже вірити розповідям таких людей. Вони все з'їдять, але тільки розкажуть про картоплю. І виставлять вас жадібними, недобрими, дурними... Покористуються гарненько, а потім ось так відплатять. І виправдатися неможливо буде. Адже була картопля? Була!
Дружина іноді спілкується з цієї ріднею. І виставляє на стіл чай без цукру. Цукор шкідливий. Прийшли попити чаю — будь ласка, ось чай. Просто чай. У простих чайних чашках. Попили чаю? Ось і славно. Ідіть і розповідайте. Тому що розповідати будуть все одно. Це закон. Але коли розповідають про чай — це не прикро. Загодовувати пирогами і пряниками тих, хто упереджено до нас відноситься, немає сенсу — тільки гірше буде. Все одно запам'ятають тільки картоплю в мундирі — ось їй і слід пригощати таких людей.
