Коли чоловік тихо підходить ззаду і обіймає жінку, то Він своїми руками замикає Коло. Її коло і свій. Коло ніжності, тепла... розуміння. захисту. І в самий центр цього кола живого Він поміщає жінку. Тим самим Він мимоволі показує, що зараз Вона — центр Всесвіту. Чоловік обіймає жінку і мовчить. Мовчить і жінка. Вона відчуває, як теплі струми, що виходять від цих гарячих і мовчазних рук.
Коли чоловік обіймає жінку, то у неї виростають в цю мить крила. У цьому колі їй спокійно. Затишно. Вона тане від цієї мовчазної ніжності, як цукровий пісок. Хто Вона, що стоїть у центрі його живого кола?
Що Вона відчуває? Хто Вона в цю мить?
Жінка або дівчина? Кохана чи любляча. Тиша... легким пледом недомовленості вкриває плечі жінки... і приховує від чоловіка її думки... чи вже не приховує? Адже Він зараз просто обіймає її, захищає її від зовнішнього світу, де так холодно й незатишно. А тут, у його руках — тепло і затишно... Захищено. І спокійно. Все те, що жінка так мимоволі шукає — так чекає і сподівається...
Частіше обіймайте жінку! Введіть її в центр свого кола! Підносить її завжди своєю щемливої тремтінням чуттєвої ніжності! Просто любите її! Їй так це необхідно. В рівній мірі, як це необхідно зараз і вам...
