Коли я була зовсім юною, один друг мого тата, дуже літня, дуже розумний професор-психіатр запитав, куди я буду поступати.
Я відповіла, що на філософський факультет. І цей мудрий чоловік сказав:
— Знаєш, дівчинко, я єврей. І я тобі розповім, чому єврейського хлопчика вчать грати на скрипочці. Звичайно, добре, коли він вміє грати на роялі. На віолончелі. Або ось на арфі. Це чудово. Але, коли починалися погроми, виселення і війни, хлопчик брав свою скрипочку пахву. І їхав, плив, біг і дерся з нею. Піднімався і падав.
А потім, в гарний час, він знову грав на своїй скрипочці і мав свій шматок хліба.
Так ось: рояль, арфа або ось громіздкий тромбон – це освіта. Професія.
А скрипочка – це ремесло, яке буде тебе годувати. Де б ти не був, і що б не трапилося. Тому, крім освіти, треба мати ремесло. Практичні, так би мовити, навички. Свою скрипочку. На якій треба віртуозно грати. Краще всіх.
І вона тебе прогодує і підтримає у найважчі часи.
© Ганна Кір'янова
