Жив колись непереможний воїн, любив при нагоді, показати свою силу. Він викликав на бій всіх прославлених богатирів і майстрів бойових мистецтв і завжди здобував перемогу. Одного разу почув він, що неподалік від його селища високо в горах оселився відлюдник — неперевершений боєць. Відправився богатир шукати відлюдника, щоб ще раз довести, що сильніше його немає на світі людини. Добрався воїн до житла відлюдника і завмер у подиві. Думав він зустріти могутнього бійця, а побачив невеликого дідугана, вправлятися перед хатиною в стародавньому мистецтві вдихів і видихів.
— Невже ти і є той чоловік, якого народ прославляє як великого воїна? Воістину людська чутка сильно перебільшила твою силу. Та ти не зможеш навіть зрушити з місця кам'яну брилу, у якій стоїш, а я, якщо захочу, можу підняти її і навіть віднести у бік, — презирливо сказав богатир.
— Зовнішність буває оманлива, — спокійно відповів старий. — Ти знаєш, хто я, а я знаю, хто ти і навіщо ти сюди прийшов. Щоранку я спускаюся в ущелину і приношу звідти кам'яну брилу, яку і розбиваю головою в кінці моїх ранкових вправ. На твоє щастя, сьогодні я не встиг цього зробити, і ти можеш показати своє вміння. Ти ж хочеш викликати мене на двобій, а я просто не буду битися з людиною, який не зможе зробити такий пустяк.
Розбурханий богатир підійшов до каменя, що було сили вдарив його головою і впав на землю без свідомості.
Вилікував добрий відлюдник невдалого воїна, а потім довгі роки вчив його рідкісного мистецтва — перемагати розумом, а не силою.
