Звичайну платтяну щіточку — їй чоловік звик користуватися, пальто почистити або куртку. Брудно буває на вулиці. Він якось звик до цієї щітки. Вона лежала на шафці в коморі. Лежала та й лежала. А дружина іноді щіточку теж брала і забувала покласти на місце. Чоловіка це дратувало. Він робив зауваження і щіточку прибирав.
Абсолютна побутова дрібниця, дрібничка!
І одного разу він захотів почистити пальто, а щіточки немає на місці. Чоловік став шукати, розсердився, почав дорікати дружину. Вона запевняла, що не брала щітку. Не чіпала! Чоловік поступово вийшов з себе, назвав дружину нечупарою і ще по-всякому... Вона захищалась і твердила, що не брала щітку! Стався скандал через дрібницю. Так буває. Дуже сильний скандал. Чоловік дружині пригадав; її забудькуватість, неакуратність, дрібні помилки... Вона теж кричала і навіть заплакала. Багато хто знає, що скандали іноді через дрібниці відбуваються.
Потім вони помирилися, звичайно. Чоловік вибачився. Дружина намагалася сказати, що все-таки вона не чіпала щіточку! Але сенсу не було знову це з'ясовувати. «Я не хочу про це говорити! — твердо сказав чоловік, — не будемо сваритися через дрібниці!». Виявив великодушність. Як би.
Тому що він знайшов цю дурну щіточку. Він сам її переклав, та й забув про це — був поглинений думками про роботу. А потім висунув шухляду з взуттям і побачив щітку. Ось же вона!
Він дружині нічого не сказав. Йому не хотілося визнати свою помилку. Він боявся, що дружина тріумфально скаже: «я ж казала, що не брала! Тобі треба пам'ять лікувати і нерви!», — ну, чи щось таке. І скандал почнеться по новій. Ось він і не сказав. А щітку виніс на вулицю і викинув. Кінці у воду!
Цю історію він зовсім забув згодом. Дружина кілька разів згадувала, але він відмовлявся тему розвивати. Навіщо знову ворушити легке питання? Втратила щіточку, і добре. Буває!
...Минуло п'ять років. Він сидів біля ліжка хворої дружини. Він тримав її за руку і з жахом думав, що кого він потім буде за руку тримати? З ким говорити, сміятися, кого обіймати? Що буде потім, коли нічого не буде?
Дружина подивилася на нього, руку злегка стиснула і раптом прошепотіла: «я тоді не брала щіточку. Я її не чіпала. Скажи, що ти мені віриш, я дуже переживала все це час. Весь будинок обшукала. Я не брала!»...
Вона весь час пам'ятала про цей дурний випадок. Про незначну щітку. Не в щітці справа; справа в несправедливе звинувачення. В неправді. Вона не брала!
Несправедливі звинувачення люди пам'ятають все життя. Все життя — це не дуже довго. Життя саме по собі не дуже довга. Раз — і все...
І він тепер буде пам'ятати все життя цю безглузду історію про щіточку. Про неправду і несправедливість. Які спочатку маленькі, як ця щіточка. А потім вони стають величезними і страшними.
Це як плями на душі і на життя, які нічим не відчистити...
Автор — Кір'янова Анна
