Все-таки правильно придумано: можна сходити з чоловіком в кафе або ресторан, повечеряти разом, щоб дізнатися один одного ближче. По-перше, спільна трапеза зближує. З ким ми ломимо хліб, той стає нам ближче. По-друге, саме в кафе або в ресторані людина може так себе показати, що зближуватися не залишиться полювання. Це прекрасний психологічний тест.
Один чоловік у ресторані так кричав на офіціанта, так вимагав і обурювався, що дама багато чого зрозуміла. Він клацав пальцями, підкликаючи офіціанта. Називав його на «ти». Звертався як з рабом безсловесним. І закотив істерику, поки чекав гаряче. Дивовижну нестриманість проявив, якщо не сказати більше. А інший чоловік просто відразу сильно напився, як говориться. Куди більше дами його цікавило вміст пляшки. Він випив одну, другу, потім третю замовив... Навіть не помітив, що дама пішла, до того захопився.
Або ось благовидний пан розглядав ціни в меню і скрушно зітхав, голосно цокав мовою і головою хитав. Міркував про дорожнечу. Розповідав, що для вигоди в ресторанах готують з прострочених продуктів; отримують надприбутки! Дама запропонувала за себе заплатити, цей чоловік страшенно зрадів. І замовив все найдешевше. Суп і булочки. А інший чоловік замовив собі відмінний стейк. І ще багато смачного. А дамі замовив дешевий салатик. Вона ж сама сказала: «покладаюся на ваш смак!». Він і замовив їй салат і склянку морсу. А собі стейк, ікру і дороге вино. Вино він їй дав спробувати трошки. Собі багато замовив хорошого, а їй — трошки дешевого, скромного.
Ще один чоловік їв як розбійник, а кістки складав на стіл або на підлогу кидав. Вгрызался в м'ясо як людожер з казки. Але самий цікавий випадок був ось який: чоловікові принесли макарони, пасту «карбонара». Дуже вихований і приємний чоловік. Поміркований такий! Йому здалося, що порція менше заявленої в меню. Він попросив покликати кухаря й метрдотеля, і принести ваги. І тарілку для зважування макаронів. Потім зважив порожню контрольну тарілку. Потім переклав на неї макарони зі своєї особистої тарілки. Зважив. Записав результат. Відняв вага порожньої тарілки... І точно! Вийшло, що восьми грамів не вистачає. Обман! Не триста, а двісті дев'яносто два грами важить порція.
Кухар сказав, що не вистачає тому, що соус ж прилип до тарілці. Вони счистили соус ретельно і додали до того, що зважували. Все одно трьох грамів не вистачило! І перед чоловіком вибачилися, принесли йому компенсацію — тістечко. Тістечко чоловік розрізав навпіл і половину запропонував дамі, яка сиділа вся червона і трохи не плакала.
Ось і добре. А то б довелося плакати; коли б вона вийшла заміж за цю людину. А так вони просто розійшлися. І він лише попросив повернути гроші, які витратив на букет і на обід. Все скінчилося добре, можна так сказати.
Так що сходити в кафе дуже навіть корисно. Багато що можна зрозуміти про людину, про його манерах і характер. Як з обслуговуючим персоналом людина звертається, як до алкоголю відноситься, як грошима розпоряджається, готовий ділитися і щось віддавати... Має ресурси, вибачте за меркантильність, — але це теж важливо. Звичайно, зважуючий макарони людина теж хороший по-своєму. Дбайливий і акуратний. Тільки вам вирішувати, чи подобається вам така якість особистості, або не дуже. Зате все наочно. І можна зробити деякі висновки...
Кір'янова Анна
