Хлопчисько гальмував на кухні матір.
"Мам, матусю, будь ласка, ну вистачить!
А в сусідів варять суп знову.
На нашій кухні нічого не варять!
Я так тебе люблю! Прошу, прокинься!
І озирнися! Мамо, ти ж не така!
І вдень і вночі тільки п'єш і спиш.
Я так втомився, листівки роздаючи.
Я заплатив за світло й опалення,
Тепер усе частіше школу пропускаю.
У мене завтра буде День народження.
Що робити? Як нам жити? Навіть не знаю!"
Він вийшов із квартири, озирнувся,
Звернувши біля парку, раптом почув стогін.
Перед кущами самими спіткнувся
про чийсь новий, дорогий айфон.
"Ось пощастило! Продам і будуть гроші.
Продуктів вдосталь можна накупити.
На Днюху буде тортик і печеньки!"
А телефон у руках почав дзвонити.
І висвітилося: "викликає Мама".
Зачепило щось боляче так у грудях.
"Ні, відповідати зовсім не в моїх планах!
Хоч хто нехай дзвонить, ти не дивись!"
Але подивився... пропущені: сто!
І дев'яносто шість із них від мами!
"За що їй телефон такий? За що?
У кущах паршивій малолітці п'яній?"
Хотів піти, але знову телефон...
"Сходи на стогін..." - раптом совість попросила.
Там дівчина в крові. Встав у горлі клубок.
Начебто натовп "звірів" побив.
А телефон у руці знову задзвонив.
"Так. Слухаю!" "Хто говорить зі мною?"
"Тут дівчина. Її хтось побив.
Вся, вся в крові, але стогне!" "Боже мій!!!
Де? Адресу продиктуй, прошу тебе!"
"Парк... де ще басейн на "Кутовій!"
"Візьми її за руку за мене!
Молитися буду за тебе, рідний!"
Сидів хлопчисько поруч, на траві.
А в животі від голоду бурчало.
"Кріпись. У дорозі "Швидка" вже.
А мама мені твоя пообіцяла
молитися за мене! Яка мама!
Такі мами не завжди зустрічаються,
Серця яких, як наскрізні рани,
За діток своїх у страху розриваються!"
Усе обійшлося. Встигли і врятували.
Ще трохи б... і її не стало.
А день голодний знову позаду.
А завтра... завтра новий день спочатку.
Дзвінок у дверях розрізав тишу.
Мати з темними колами на очах:
"Кого там принесло? Я не зрозумію!"
"Я до Вас і до сина Вашого! Всіх благ!"
Пакетів купи. Сипалися на стіл:
цукерки та печиво з мармеладом.
"Ваш син - герой! Він дочку мою знайшов.
Повернув мені сенс у життя - мою насолоду.
Таких як він - сьогодні одиниці!
Дякую, за нього! Хочу сказати:
Якби не він, то не було б сестриці
у сина, а йому сьогодні п'ять!"
І щось у серці мами стрепенулося!
І сльози градом хлинули з очей.
Вона на двері сина озирнулася:
"Тринадцять синові! Свято ж у нас!"
А жінка до грудей її притиснула.
"Не пийте більше! Дуже Вас прошу!
Таке щастя в житті нам дісталося!
З такими-то дітьми, пити ні до чого!
Інший продав айфон би і втік.
А ваш не зміг, він зробив по-іншому.
Він руку моєї дочки тримав.
Бережи вас Бог! Всіх благ вашому дому!"
Крадуть! Убивають! Жорстко б'ють!
Який він страшний - наш суворий вік!
І все ж, вибір кожному дають:
Хто він по життю: звір чи людина!
Автор — Cherry (Наталія Задорожна)
