Жизнь по принципам у-вэй означает полное доверие Вселенной. Почему мы говорим «деяние через не-деяние»? Почему все должно происходить само? Как это само? Ответ таков: Дао творит всю тьму вещей. Ведь все, что вас окружает – сделано не вами. В лучшем случае мы можем родить себе подобных, которые и вправду будут походить на нас в чем-то. Да, если честно, и рождаемся мы сами по себе. Ведь не усилием же воли появляется человек на свет! Как говорится, даже если посадить девять беременных женщин, они все вместе не смогут родить ребенка за месяц. J Плод должен созреть во чреве матери и только когда он готов – он появляется на свет божий. Также происходит и с остальными вещами: все развивается, растет и структурируется по своим внутренним законам. На материальном уровне действуют законы физики и химии, а на волевом уровне действуют мета-когнитивные законы. Сегодня я расскажу об одном из важнейших. Он таков: счастье приходит снаружи, а несчастными мы делаем себя сами.
До цього закону додається така поправка: не потрібно виходити з того, що будь-яка людина прагне бути щасливим. Зовсім ні. Спочатку ми прагнемо до виживання. До адаптації. А цінності розвитку і самореалізації приходять пізніше і не до всіх.
Тут, звичайно, особливу роль відіграє національна ментальність. Дослідники з World Values Survey поділяють цінності на дві групи: цінності виживання і цінності самовираження. Так от Росія дуже близька до полюса цінностей виживання (протилежною самовираження). А хіба люди, які зайняті постійним виживанням, можуть бути щасливими? Точно, немає.
Поэтому, если вы хотите, чтобы с вами происходило что-то хорошее – для начала нужно не делать следующие вещи:
— находиться в состоянии ожидания (помощи, спасения, чего угодно);
— суетиться, нервничать, тревожиться, беспокоиться;
— ждать гарантий, компенсаций, благодарностей;
— таить обиды;
— манипулировать;
— формировать у кого-то чувство вины;
— контролировать что-либо и кого-либо;
— бояться.
Звідки в нас ці згубні звички? Це все від страху життя, від почуття самотності, від невіри у себе і в доброту Всесвіту. А Світобудову віддзеркалює кожної людини за принципом: якщо у тебе недостатньо віри, то й Буття не вірить тобі.
Щоб знайти щастя, треба перестати хотіти.
Кохання – це дієслово, а не іменник. Любов'ю треба жити і ділитися нею, а не чекати і шукати її. Як говорив Е.-М. Ремарк (чоловікам він говорив, хоча в наш час це вже не важливо): «Якщо тобі потрібна жінка – піди та приведи її».
Ты либо самореализуешься, либо выживаешь. Мечта – это внутренний компас, а самореализация – это практика воплощения мечты. Не надо мечтать вместо реальной самореализации: это все равно, что мечтать о своих пышных похоронах. По мне так лучше откладывать деньги на свои затеи, на реализацию мечты, чем на похороны. Хотя миллионы моих соотечественников со мной, думаю — не согласятся.
Просто дозвольте Всесвіту зробити вас щасливими. А щасливим може бути тільки людина, яка реалізує себе, своє призначення, свою самість, сенс своєї появи на цей світ.
І, до речі, у вас не буде іншої такої спроби. Тільки тут і тільки зараз.
