Що нижчий рівень усвідомленості, то гірше в людини з розумінням, де знаходиться її Я, а де вона має справу з Іншим. Тим гірше розрізняються власні відчуття і почуття. Немає досвіду відокремлення їх від почуттів інших людей, і розуміння кому ці почуття адресовані.
Це трапляється і під час спілкування в мережі, якщо ми досить активно пишемо і коментуємо. Коли малознайомі люди практично відразу виливають на нас своє роздратування, наприклад. Або ж несподівано діляться вдячністю, якої ми не заслужили.
Насправді це все не нам, це сцена з їхнього внутрішнього кіно. А ми лише чимось нагадали когось із їхнього життя.
Пам'ятаєте, у х/ф "Діамантова рука" є епізод, де герою Нікуліна пред'являють - Навіщо Володька збрив вуса?) Ось приблизно так це і буває.
Частіше ці почуття негативні - гнів, презирство, недоречна образа. Але буває й адресування незнайомцю почуттів завищено доброзичливих.
Чужа людина, яка вже подумки з нами поріднилася, вже очікує від нас згоди, прийняття, як від "свого". Пересипає свою мову, звернену до нас, натяками, умовностями, цитатами, іменами, припускаючи, що ми точно в курсі всього цього. У його уявленні ми можемо бути пов'язані якимись особливими стосунками - свої люди. Вміємо ловити з півслова, мислимо "його логікою", читали що він читав, знаємо те, що він знає.
Або чужий, якому ми винні, перед яким уже від самого початку винні і чимось зобов'язані.
Ось усі ці дивацтва і є ознака, що між нами і співрозмовником хмара картинок, які не мають до нас стосунку.
Взагалі, що частіше ми ходимо в маси, то під більшу кількість таких відблисків від чужих проекторів потрапляємо.
Рух до ясності пов'язаний із самотністю, відстороненістю.
Мало хто на цьому шляху обходиться без переживання "схоже, я сноб і, здається навіть мізантроп".
Але це нормальний етап процесу відокремлення себе зі злиття. Окремий - не означає поганий, зарозумілий, такий, що не любить людей.
Перебувати в контакті, де людина підтримує наш стан бути собою, транслює свою згоду з цим - водночас її проектор чистий - дійсно не таке вже й часте явище.
Коли Інший насправді знайомиться з нами.
Коли в неї є можливість бачити нас ясно і не заповнювати поле нашої в с т р е ч и власними образами.
Це можливо тільки якщо перед нами такий самий, хто достатньо усвідомлює себе.
Нас здатен побачити тільки той, хто бачить себе.
Що вища наша усвідомленість, то менше співрозмовників свого рівня ми зустрічаємо. І це сумно, але - "Життя таке, яким воно є, і більше ні яким".
Автор — Олена Г. Кузнецова
