Її звуть Регіна. Подружилися ми недавно, в гостях. Яскраво одягнена, у вухах прикольні сережки, дико сексуальна. Регоче, недбало жестикулює, трясучи браслетами, ну просто дівчисько. Регіна мені дуже сподобалася. Не те, щоб я думав негайно закрутити з нею роман, але спілкування захотілося продовжити. Зустрілися, балакаємо. Я став показувати фотки своїх дітей. Тут Регіна дістає телефон і показує красивого хлопчика, років шести.
– Який гарний у вас син! – кажу.
– Спасибі, – відповідає Регіна. – Тільки це онук.
– Хто?
– Онук! – Регіна сміється. – Я бабуся.
Звичайно, я очманів. Ця сексуальна оторва з яскраво-синіми стрілками, з класною фігурою і дуже спокусливою грудьми – вона бабуся. Бабуся!
Але з іншого боку – я сам дурень. Ну бабуся – і що? Біда в тому, що ми звикли сприймати слово «бабуся» як вирок. Сиди, тітка, будинки, дивися телевізор, в'яжи шкарпетки онуку. Це у нас ще з глухих радянських часів. Бабуся? Ну до побачення, життя закінчилося.
А все змінилося. Бабусі нині інші. Бабусі хочуть жити на повну, хочуть відриватися, хочуть займатися спортом і ходити по б'юті-салонах. Зараз жінка років 50 – це жінка в квадраті. Все життя вона носилася між роботою, дітьми і чоловіком, ледве встигала нігті фарбувати. Але ось діти виросли, чоловік приліг на дивані, йому взагалі нічого не треба. А жінка – о, жінка якраз і починає жити. Енергії у неї повно, на відміну від протухлого чоловіка. Її вистачить і на онуків, і на тусовки, і на подорожі. І навіть на легкий флірт. Тому що якась жінка без цього? (Чоловікові нічого говорити не будемо, клянусь!)
А найголовніше – вона вже може дозволити собі чудити і виглядати, як їй подобається. Якщо раніше вона підпорядковувалася якимось загальним правилам, то тепер їй вже наплювати на правила. Вона вільна, ось що головне. Правила – вони існують для молодих, для тих, кому важливо робити кар'єру, вписуватися в соціум і колектив, відповідати очікуванням. Молодим колись шаленіти і веселитися. Молоді – вони невільні, у них дрес-код, в них норми поведінки, їм треба йти строго по лінії, в ногу, не збиваючи крок. Строгий костюм, погляд прямо, акуратна стрижка. Навіть губи не занадто яскраво нафарбувати. Нічого не можна. Інакше вони будуть виглядати чужими, підозрілими і смішними. А наші лихі бабульки нічого не бояться, вони вже своє відпрацювали, вони можуть бути і смішними, і якими завгодно. Тоді до них і приходить справжня молодість, з усіма божевіллям. Так, запізніло, але це ж класно. Тобі за 50, а ти відчуваєш себе отвязной дівчиськом. Фарбуй губи як хочеш, ніхто тобі не указ.
Одного разу я познайомився в кафе з трьома подругами, їм було близько 50. Точніше, вони зі мною познайомилися. Вони випивали сухе вино, сміялися. Раптом помітили, що я сиджу один, уткнувшись в свій телефон.
– Молодий чоловік! – кажуть. – А давайте до нас!
Звичайно, мені сподобалося, що мене назвали «молодим». А крім того, ці три жінки мені теж відразу сподобалися. Я сів до них, стали спілкуватися. Всі три вже бабусі, дружать з юності. Часто зустрічаються, ходять на виставки і концерти. Люблять ось так посидіти, випити, подуріти. Цікаво, що у кожної є чоловік, але цих мужів не витягнути нікуди. Тому вони й раді були зі мною фліртувати. Так, при тому вони хороші та дбайливі бабусі. Онуки їх обожнюють. Передусім за те, що це дуже веселі бабусі. На відміну від занудних батьків вони спокійно залазять у онуками під ліжко, зображують звіряток, пустують відчайдушно.
І ще ці три подруги – спортсменки. Займаються волейболом. Які ж це бабусі? Тільки одна назва. Це дівчата.
Якщо ви вранці прийдете в басейн – там всі доріжки зайняті такими «бабусями». Якщо ви зайдете на виставку – там в основному тільки вони. Вечорами в кафе – теж вони. Ні, звичайно, в кафе можна зустріти і молодих. Тільки вони зовсім похмурі і непримітні. Нудні і непитущі. Випивають і відриваються жінки, яким за 50.
А як вони вбираються? Вони немов відіграються за похмуру радянську юність, коли прості джинси були кайфом і розкішшю. При цьому вони не виглядають божевільними тітками, які лякають всіх міні-спідницею і відкритою майкою. Ні, у них все нормально зі смаком, і з тим, що варто показувати, а що ні. Їм просто хочеться бути яскравими, бути прикольними, бути привабливими.
А ще вони пристрасно хочуть вчитися. Ходять на курси італійської, на лекції з мистецтва, вчаться танцювати румбу. В юності вони спали на лекціях, а тепер – самі туди рвуться. Їх криками ганяли на фізкультуру, вони її ненавиділи, а тепер бігають марафони і гасають на велосипедах і лижах.
Зараз час лихих бабусь. Які ведуть себе як вісімнадцятирічні. Їм дико цікаво жити і розважатися. Танцювати румбу. Поки чоловік вимірює тиск, вона фарбує губи.
– Ти куди зібралася? – похмуро запитує чоловік.
– Так піду з дівчатами запалю. Не нудьгуй!
Автор: Бєляков Олексій
