Що б не траплялося в житті,
Я зберігаю в душі любов і світло.
Знаєш, в дитинстві я впала з вишні-
Тато мені купив велосипед!
⠀⠀
Я расшибла в кров свої коліна-
Мама подарувала мені мольберт!
Я наполегливо малювала тіні,
Але вперто виходив світло!
⠀⠀
А потім мені привезли кошеня..
Чорного до кінчика хвоста!
(Оце так щастя було для дитини
Заглянути в наївні уста!)
_
Я росла і кіт мій ріс зі мною,
А одного разу в березні втік..
(Потрібно чи говорити, що тією весною
Перший раз я знайшла печаль?)
⠀⠀
Але тобі, мій друг, яке діло,
Де початок всіх моїх почав?
Ти хотів мене побачити білій,
І моєї душі не помічав.
⠀⠀
А тепер гидливо відсторонившись
Дивишся, скільки шрамів у мене-
Це в дитинстві я впала з вишні!
А потім ще разок з коня!
⠀⠀
А потім!..
Але ти вже не слухав
Відпускаю — так вчила мати.
Але прошу, не лізь в чужі душі,
Якщо не готовий їх пізнавати.
Ах Астахова