Друзі, я хотів розповісти вам, чому не можна бити дітей (якщо для вас це з якоїсь причини не очевидно).
Дивіться, яка справа. Коли ми знаходимося в стані стресу – наприклад, над нами нависла загроза, над нами знущаються або заподіюють нам фізичної шкоди – в кров викидається група так званих глюкокортикоїдних гормонів. Це і є «гормони стресу», які відповідають за реакцію на напад – «бий або біжи».
Але цей процес досить складний і трудомісткий для організму. Тому у дітей у присутності батьків (особливо матері) ці гормони в кров не викидаються. Таким чином, природа оберігає організм дитини від додаткового навантаження.
Якщо ж джерелом стресу стає сам батько, то дитина до певного віку ФІЗІОЛОГІЧНО НЕ СПРИЙМАЄ НАСИЛЬСТВО НАД СОБОЮ ЯК ЩОСЬ НЕБЕЗПЕЧНЕ. Тобто стресу ні, це для нього «в порядку речей», все нормально, ТАК І ПОВИННО БУТИ.
Як ви гадаєте, в кого виросте людина, яка з дитинства на рівні фізіології вважає, що НАСИЛЬСТВО І АГРЕСІЯ – це АБСОЛЮТНО НОРМАЛЬНО?
Як він буде вести себе вже зі своїми дітьми? А як надійде в разі реальної загрози вже у дорослому житті?
Відповім вже з психологічної, а не фізіологічної точки зору. Сценарію тут два: дитина стане або АГРЕСОРОМ, або ЖЕРТВОЮ.
Про це я розповім вам детальніше завтра. А поки повторюся: БИТИ ДІТЕЙ – ОЗНАЧАЄ ЛАМАТИ ЇХ ДОЛЮ.
Будь ласка, знайдіть у собі сили визнати, що щось тут не так, і сходити до фахівця, щоб розібратися з собою. Не виключена ймовірність, що вас били в дитинстві, і ви просто не в силах зламати цей патерн БЕЗ ДОПОМОГИ ПСИХОЛОГА.
Друзі, це дуже серйозна і важлива тема. Я щиро сподіваюся, що рано чи пізно в нашому суспільстві сімейне насильство все ж стане табуйованим.
