Скандалів, як вогню, вона боїться,
Втомлена. старіюча мати...
Зсутулившись, завжди на допомогу мчить,
Готова і зустрічати і проводжати.
Її опіка просто дратує,
Її розпитування зайві часом...
Її мимоволі онуки ображають,
І діти повторюють: двері закрий!..
І всім вона участю заважає,
Лягає пізно встає вдосвіта.
Клопочеться, метушиться,все вирішує,
Намагається весь час дати пораду.
Нав'язує в пост свої рецепти,
То раптом не так стирає «автомат»!
То перекладе книжки і конспекти,
То вставляє репліки невпопад...
Тривожиться,коли приходять пізно,
Про Бога затіває розмову!
І гортає Біблію так серйозно,
І в церкву ходить з деяких пір...
Але день настав...і в хаті стало порожньо.
Її тоді в лікарню відвезли...
Один одному все в очі дивилися сумно,
Коли кидали в яму грудку землі...
І кожен раз, коли не встигали
Перед роботою чай собі зігріти...
Мимоволі про старенькій згадували,
Яку у них вкрала смерть.
Її розпитувань усім бракувало!
І телефон зрадницьки мовчав...
І так її опіки не вистачало...
І більше нікого ніхто не чекав.
Всі пам'ятають, як хрестила у порога,
Ходила воду в храмі освятити...
І щастя для своїх дітей у Бога
Так лише вона вміла попросити!
І, здається. була б вона жива,
Вистачило б для неї і слів, і почуттів...
Як шкода,що розуміємо,лише втрачаючи,
Що світ без мам і холодний, і порожній...
Автор — Ольга Зоря
