На дитячому майданчику малюк чотирьох років катався з гірки. Як-то він ніяково злетів, забився і вдарився в рев. За реву чути: вдарився сильно. І прикро, звичайно.
Підходить до нього тато і каже:
— Погладити, — гладить по забитого місця і обіймає хлопчика, переконавшись, що удар не небезпечний.
— Потерпіти, — дочекавшись, коли ридання трохи вщухнуть, трохи відсторонюється від малюка чекає поки він сам зовсім не заспокоїться.
— Ну, а тепер, давай з тобою подумаємо, чому так сталося і чи можна було цього уникнути, — і вони відправилися вивчати гірку.
В житті не чула кращої схеми поводження з сильними болючими відчуттями. До речі, коли до нас (до психологів) приходять люди в сильно засмучені, ми робимо приблизно те ж саме.
Наталія Дікова
