Ти все ще тривожишся - що буде?
А нічого. Все буде так, як є.
Поговорять, засудять, забудуть,-
у кожного свої турботи є.
Не буде нічого...
А що нам потрібно?
Чи вже нам не відпущено багатств:
то морок, то світло, то зелено, то хуртовинно,
ось у ліс навесні вирушимо, бог дасть...
Ні, не вляжеться,
не перебродить!
Не те, що лікують за допомогою розлук,
не та хвороба, яка минає,
не в наші роки...
Так-то, милий друже!
І тільки вночі біль часом розбудить,
як у серце - ніж...
Подушку закушу
і плачу, плачу,
нічого не буде!
А я живу, ходжу, сміюся, дихаю...
Вероніка Тушнова
