Коли людині погано і тривожно, вона тулиться до вас, як перелякане дитя. І ви щосили втішаєте, підтримуєте, допомагаєте. Вам теж несолодко, але переживання іншої людини сильніші за ваші. Треба її підбадьорити й допомогти їй!
Так одна дівчина їздила з подругою по лікарях - у тієї припускали поганий діагноз. Вона й сама погано почувалася, голова боліла, мучила слабкість, але хіба можна залишити подругу саму? Це, до речі, і не подруга була; приятелька, хороша знайома.
Дівчина возила цю знайому на своїй машині. Чекала в чергах. Підтримувала і зміцнювала надію. Вислуховувала довгі сповіді й розповіді про всякі симптоми, слухала про аналізи. І постійно була в лікарнях, де теж бачила хвороби і людей, які страждають.
Ця знайома одужала; точніше, діагноз не підтвердився. Усе добре! А добра дівчина захворіла. Відвідування лікарень і постійна підтримка знайомої, розмови про хвороби виснажили її. І стався серцевий напад.
Одужала знайома навіть не зателефонувала їй. Не написала. Але це півбіди. Ця приятелька сміялася з дівчини з іншими і жартувала на її рахунок. А потім при зустрічі покритикувала "блідий вигляд" дівчини. І сказала, що в труну красивіше кладуть.
Ну, таких історій чимало в житті. Але потім ця приятелька справді захворіла, все ж минулі симптоми були тривожним знаком. І вона тут же почала писати і дзвонити цій дівчині і скаржитися на здоров'я. Ділитися тривогами і страхами; навіть о четвертій ранку. І просити разом з'їздити до лікарів...
...Добра дівчина просто не змогла поїхати - вона погано почувалася. Але втішала і підтримувала знайому знову і знову...
Це тому, що дівчина була добра. Але ось такі люди, які стрибають вам на ручки в разі небезпеки, а потім вас же й зачіпають - вони не змінюються. Ви для них мало значите. Їм просто тривожно, ось вони до вас і потягнулися.
- Чоловік у поганому становищі такий вразливий і добрий, так потребує вашої допомоги та підтримки! А потім усе налагоджується, і він грубо або презирливо відштовхує вас;
- Колега під загрозою звільнення шукає у вас допомоги, а потім вас висміює з іншими, коли небезпека минула;
- Дорослий син з'являється тільки тоді, коли йому потрібні гроші й допомога. Ось тоді він добрий і відкритий, прямо ллне до вас. А потім каже: "не лізь!" і не телефонує. І ви знаєте, що це означає. Це означає, у нього все чудово! Він побіг грати з друзями, як у дитинстві. А ви йому нецікаві.
Така поведінка - ознака людини з інфантильною особистістю. Вона як дитина, використовує вас замість укриття від грози або замість парасольки в зливу. А потім ви не потрібні - навіщо потрібна парасолька в сонячну погоду? Або ліки в здоровому стані?
Але ці речі потрібні. Потім будуть потрібні обов'язково.
І людина - не річ. Хоча ці люди використовують інших як речі. І плюють у колодязь, з якого їм знову доведеться пити.
Якщо ви не пов'язані близькими узами, подумайте, ким вас вважають. І як вчинять наступного разу, коли скінчиться дощ...
