Сідаючи в таксі, помітила, що водій із підозрою поглядає на мене.
- Щось не так? - стурбовано запитую я.
- Пані, сподіваюся, що ви без м'яса? - уточнює водій.
Після коротких роз'яснень стає зрозуміло: водієві сильно зіпсували настрій. Якась тітка викликала машину і кинула сумки на сидіння. З пакета, в якому виявилося м'ясо, натекла велика калюжа. А на прохання переставити поклажу хоча б на підлогу, поважно відповідала, що вона - споживач послуги (заплатила 110 рублів) і їхатиме так, як їй подобається.
- Яка дивна тітка! - знизала плечима я. І втупилася в телефон. На екрані блимав значок пропущених повідомлень.
- Морена, ви повинні терміново забанити Куськіна, Пупкіна і Васькіна! Видалити статтю про матерів, які гіперопікають! І поговорити зі мною сьогодні об 11 вечора на тему жіночої психології.
- А ви, вибачте, хто? І з якого приводу роздаєте мені вказівки?
- Як це хто? Я активний споживач контенту. Відклав у вашому блозі вже три тисячі коментарів. Тільки на мені тут усе й тримається. Ви живете, можна сказати, за мій рахунок. Ви мені винні!
Споживач контенту летить у бан, а я залишаюся в глибокій замисленості. Звідки ж їх стільки, споживачів то? Людей, упевнених, що вони роблять тобі послугу, вживаючи за призначенням твої статті, користуючись твоїми послугами за мінімальною ціною, а то й безкоштовно? І це ще в кращому випадку.
Мені зустрічалися чоловіки, які були вкрай незадоволені поведінкою дружин. Дружини чогось хотіли від них. Пиляли. Висловлювали претензії. У підсумку навіть йшли, розвалювали сім'ю. Тоді як він, глава сім'ї, ревно, чесно споживав. Їв борщі. Засовував ніжки в чисті шкарпетки. Залазив під свіжу підковдру. Усе робив одним словом, чого ще не вистачало? Я, я тут споживач. Я - клієнт. Мене виженеш - і що будеш робити? Куди побіжиш із каструлею борщу, до бездомних на вокзал?
А ще зустрічалися діти, незадоволені батьками. Ті, що виросли в забезпечених повних сім'ях, у достатку і з широкими можливостями. Отримали в дар квартири, машини, джерела пасивного доходу. Батьки, звісно, дали їм замало. Вони зі свого боку все робили правильно. Народилися. Їли кашку. Носили гарненькі в'язані комбінезончики і шапочки з помпонами. Тепер за це ви мені винні. Як це ні? А навіщо тоді народжували?
І знаєте, що найстрашніше? Що поки нормальні люди рефлексують на тему того, що ж вони зробили не так, шукають причини в собі, і думають, де були їхні очі, споживачі найголосніше заявляють про завдані збитки. До всього іншого вони ще й вічно вважають себе жертвами. Спочатку таксист робить несправедливі зауваження, заважаючи клієнту їхати. Потім блогер забанив, несправедливо зневажаючи свободу слова. Бо дружина пішла і мама якось мало надсилає грошей. Я жертва! Я несправедливо ображений! Ось так сидиш, нічого не підозрюєш, гарно їси кашу з апетитом, споживаєш на славу, і жодної подяки! Суцільний аб'юз, хамство і непорядність кругом.
Автор — Морена Морана
