Давним-давно жив один святий старець, який багато молився і часто уболівав про гріхи людські. І дивним йому здавалося, чому це так буває, що люди в церкву ходять, Богу моляться, а живуть все так само погано, гріха не убуває. «Господи, — думав він, — невже не внемлешь Ти наших молитов? Ось люди постійно моляться, щоб жити їм в мирі й покаянні, і ніяк не можуть. Невже суєтна їх молитва?»
Одного разу з цими думками він поринув у сон. І здавалося йому, ніби сяючий ангел, обійнявши крилом, підняв його високо-високо над землею. У міру того як вони піднімалися вище і вище, все слабкіше і слабкіше ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики, весь шум метушливої мирського життя. Лише часом долітали звідкись гармонійні ніжні звуки, як звуки далекої лютні.
— Що це? — запитав старець.
— Це святі молитви, — відповів ангел, — тільки вони чуються тут.
— Але чому так слабо звучать вони? Чому так мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі?..
Ангел глянув на нього, і скорботно було його обличчя.
— Ти хочеш знати? Дивись.
Далеко внизу виднівся великий храм. Чудесною силою розкрилися його склепіння, і старець міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був сповнений народом. На криласі видно був великий хор. Священик у повному обладунку стояв у вівтарі. Йшла служба. Яка служба — сказати було неможливо, бо жодного звуку не було чутно. Видно було, як стояв на лівому криласі дячок щось читав швидко-швидко, човгаючи і перебираючи губами, але слова туди, вгору, не долітали. На амвон повільно вийшов височенну диякон, плавним жестом поправив свої пишні волосся, потім підняв орар, широко розкрив рот, і... ні звуку! На криласі регент роздавав ноти: хор готувався співати. «Вже хор-то, напевно, почую», — подумав старець. Регент стукнув камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися було дивно дивно: регент махав руками, притопывал ногою, баси червоніли від натуги, тенора витягувалися на носках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було.
«Що ж це таке?» — подумав старець. Він перевів очі на молільників. Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки і жінки, старі і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чути. Вся церква була німа.
— Чому це? — запитав старець.
— Спустимося, і ти побачиш і зрозумієш. — сказав ангел.
Вони повільно, ніким не видимі спустилися в самий храм. Ошатно одягнена жінка стояла попереду всієї натовпу і, мабуть, старанно молилася. Ангел підійшов до неї і тихо торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і зрозумів її думки.
«Ах, ця противна почтмейстерша! — думала вона. — Знову в новій капелюсі! Чоловік — п'яниця, діти — обідранці, а вона форсит!.. Бач выпялилась!..»
Поруч стояв купець в хорошій суконної піддьовці і задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрились його затаєні думки: «...Яка досада! Продешевив... такого Товару тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, і півтори...»
Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився ліворуч, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: «Ех, і хороша Дуняша!.. Всім взяла: і обличчям, і повадкой, і роботою... От би таку дружину! Піде чи ні?»
І багатьох стосувався Ангел, і у всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки робили вигляд, що молилися.
— Тепер ти розумієш? — запитав Ангел. — Такі молитви до нас не доходять. Тому і здається, що всі вони точно німі.
В цю хвилину раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив:
— Господи! Ти благий і милостивий... Спаси, помилуй, зціли бідну маму!..
У кутку на колінах, притулившись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов.
— Ось молитви, які чути у нас! — сказав ангел.
