Одного разу все проходить безповоротно...
І почуття, і надії, і мрії.
Все те, що від душі — завжди безкоштовно,
Від ніжності до теплої доброти...
Але якщо б ми знали, що одного разу
Побачимо близьких лише останній раз,
У той момент нам було б дуже важливо
Не те, що буде завтра, а зараз...
Зараз живемо... Цілуємо, обіймаємо...
Сьогодні часто сперечаємося ні про що.
А завтра ми самих себе лаємо,
Але тільки вчорашній день не повернемо.
Йдемо ми, і нас часом кидають...
До інших йдуть і на небеса...
Очі, як хмаринки, краплі розкидають.
Чорна, як сажа, життя смуга...
І, здається, не буде зустрічей чудових,
І щирих зізнань не повернути...
Що буде завтра — мені не цікаво.
Адже життя — вона зараз, і в цьому суть...
І якщо є, кому в любові зізнатися,
Кого обійняти, кому сказати «Пробач»,
То треба зробити і не сумніватися,
Адже в минуле дорогу не знайти...
І до майбутнього теж не дістатися,
Не долетить крилатий літак...
Сьогодні потрібно насолоджуватися життям,
Поспішати туди, де хтось дуже чекає.
Всі плани можуть впасти відразу...
Єдиний реально вірний хід —
Не відкласти любов, рідних і щастя
На завтра, що, можливо, не прийде...
Автор — Ірина Самаріна-Лабіринт