Я ненавиджу в людях брехня.
Вона у всіх буває різною,
Дуже майстерною або бездіяльним
І несподіваною — як ніж.
Я ненавиджу в людях брехня.
Ту, що вважають невинною,
Ту, за яку мені соромно.
Хоча не я, а ти мені брешеш.
Я ненавиджу в людях брехня.
І дуже я душею страждаю,
Коли її з посмішкою дарують
Так, що спершу не разбершь.
Я ненавиджу в людях брехня.
Від брехні до зрадництва півкроку.
Коли-то все вирішувала шпага.
А нині старий стиль непридатний.
Я ненавиджу в людях брехня.
І не сприймаю пояснень.
Адже людина — як дощ весняний,
А як він чистий, квітневий дощ...
Автор — Андрій Дементьєв
