«Думка ставить хворого на ноги» — італійський нейробіолог Джакомо Ризолатти

Вчений, який відкрив людству таємницю дзеркальних нейронів, розповів, як поліпшити взаєморозуміння між людьми, а також про нові підходи до лікування інсульту і аутизму.

Джакомо Ризолатти – італійський нейробіолог, народився в 1937 році. Закінчив Падуанський університет. У 1992 році професор Ризолатти здійснив революційне відкриття, яке зробило переворот в психології та інших науках про будову мозку. Були виявлені дзеркальні нейрони — унікальні клітини мозку, які активізуються, коли ми стежимо за діями інших людей. Ці клітини, як дзеркало, автоматично «відображають» чуже поведінку у нас в голові і дозволяють відчути те, що відбувається так, як якщо б ми робили самі дії. Зараз Джакомо Ризолатти очолює Інститут неврології Пармського університету та є почесним доктором Санкт-Петербурзького державного університету.

ДОСВІД ЗІ СКЛЯНКОЮ ВОДИ

— Дивіться: я беру в руку склянку води, — несподівано починає наше інтерв'ю професор Ризолатти. – Ви розумієте, що я взяв склянку, так? Але зовсім не тому, що встигли згадати всі закони фізики і проаналізувати: мовляв, є сила земного тяжіння, я протидію їй і т. п. Розуміння мого дії народжується у вас миттєво завдяки дзеркальним нейронів – особливим клітин нашого мозку, які автоматично, підсвідомо розпізнають дію, яке ми бачимо. Скажу більше: якби зараз можна було сканувати ваш мозок, то ми б помітили, що при вигляді мого дії у вас діяли ті ж самі нейрони, як якщо б ви самі взяли в руку склянку.

Але і це ще не все. Як-то у Франції провели дослід: одну групу добровольців попросили зобразити різні емоції – радість, печаль; дали понюхати щось неприємне, і на обличчі відбилося огиду. Людей сфотографували. А потім показали зображення іншій групі піддослідних і фіксували їх реакцію. Що ви думаєте? При вигляді відповідних емоцій на фотографіях, у добровольців в мозку діяли ті ж нейрони, як якщо б вони самі, наприклад, відчули запах тухлих яєць, почули радісну звістку або були чимось засмучені. Цей досвід – одне з підтверджень, що крім дзеркальних нейронів «дії» — їх називають моторними, є також емоційні дзеркальні нейрони. Саме вони допомагають нам підсвідомо, без всякого розумового аналізу, а бачачи лише міміку і жести, розуміти емоції іншої людини. Так відбувається, тому що завдяки «відображення» в мозку, ми самі починаємо випробовувати ті ж відчуття.

У БАЙДУЖИХ ЛЮДЕЙ НЕ ВИСТАЧАЄ НЕЙРОНІВ?

— Але ж всі люди різні: є дуже чуйні, чутливі. А є черствими і байдужими, яких, здається, нічим не проймеш. Їх, напевно, природа обділила емоційними дзеркальними нейронами?

— Навряд чи. Мозок не так простий. Крім дзеркальних нейронів, безумовно, працює наша свідомість, воля – з їх допомогою можна частково гасити ті почуття та емоції, які з'являються з-за дії дзеркальних нейронів.

А ще велику роль відіграють соціальні норми, прийняті в суспільстві. Якщо суспільство підтримує ідеологію егоїзму, індивідуалізму: піклуватися в першу чергу про себе, власне здоров'я, матеріальне багатство, — то вам доводиться бути егоїстичним, оскільки вважається, що саме це приведе до успіху. У такому випадку роль вашої системи дзеркальних нейронів знижується вольовим зусиллям, вихованням, звичним поведінкою.

Мотивація має дуже велике значення. До речі, у багатьох релігіях є принцип: люби інших, як ти любиш себе. Не варто думати, що такий принцип походить від бога – насправді це природне правило, яке відображає біологічне пристрій людини і засновано на роботі дзеркальних нейронів. Якщо ти не любиш людей, то жити в суспільстві буде дуже важко. Між тим у західних суспільствах, особливо в останні століття, був період строго індивідуалістичного підходу. Зараз же, наприклад, Італія, Франція, Германиявозвращаются до розуміння, що соціальна життя не менш важлива, ніж особиста.

«НЕ ОБРАЖАЙТЕСЯ НА ЧОЛОВІКІВ»

— Якщо все-таки говорити про відмінності в пристрої мозку, то помічено, що у жінок дзеркальних нейронів в емоційній системі більше, ніж у чоловіків, -продовжує професор. – Цим пояснюється більш висока здатність жінок до розуміння і співчуття. Були експерименти, коли добровольцям обох статей показували когось у стані болю, страждання – жіночий мозок реагував набагато сильніше, ніж чоловічий. Так склалося в результаті еволюції: природі важливо, щоб саме мати, яка проводить найбільше часу з дитиною, була емоційно відкрита, співпереживала, раділа і тим самим за принципом дзеркального допомагала розвивати емоції малюкові.

— Виходить, безглуздо звинувачувати чоловіків у тому, що вони бездушні, і ображатися на них?

— Так, ображатися на нас не треба (сміється). Це природа. До речі, є ще один цікавий експеримент, що показує відмінність між чоловіками і жінками. Організовується гра: скажімо, я граю з вами проти когось третього, а потім ви починаєте навмисне грати проти мене, хитрувати. У цьому випадку я, чоловік, почну страшенно сердитися, в той час як жінка вважає таку поведінку невинним жартом. Тобто жінка більше схильна прощати, ставитися до багатьох речей легше в кінцевому підсумку. А чоловік сприймає ту ж зраду, скажімо, набагато серйозніше і менш відхідливий.

ЯК ДУМКА СТАВИТЬ ХВОРИХ НА НОГИ

— Ви відкрили дзеркальні нейрони більше 20 років тому – напевно, з тих пір окрім наукових досліджень були спроби використати ваше відкриття в медицині?

— Так, ми працюємо над практичним застосуванням відкриття, зокрема, в медицині. Відомо, що моторні дзеркальні нейрони змушують нас подумки відтворювати дію, яке ми бачимо — якщо його здійснює інший чоловік, у тому числі на екрані телевізора або комп'ютера. Так, наприклад, помічено: коли люди дивляться поєдинок боксерів, у них напружуються м'язи, і навіть можуть стискатися кулаки. Це типовий нейроэффект, і на ньому заснована нова технологія відновлення після інсульту, хвороби Альцгеймера та інших захворювань, при яких людина забуває руху. Зараз ми ведемо експерименти в Італії та Німеччині.

Суть ось у чому: якщо у пацієнта нейрони не остаточно «розбиті», а порушена їхня робота, то використовуючи зоровий поштовх – показуючи необхідну дію при певних умовах – можна активізувати нервові клітини, змусити їх «відображати» руху і знову почати працювати, як треба. Такий метод називається «терапія дії і спостереження» (action-observation therapy), в експериментах вона дає значне поліпшення при реабілітації хворих після інсульту.

Але найдивовижніший результат виявився, коли цю терапію спробували застосувати для відновлення після серйозних травм, автокатастроф – коли людині накладають гіпс, а потім йому фактично потрібно заново вчитися ходити. Зазвичай в таких випадках довго зберігається болюча хода, пацієнт кульгає і т. д. Якщо традиційно навчати і тренувати, це займає чимало часу. У той же час, якщо показати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для нас, науковців, це виглядає як диво.

«ЗЛАМАНІ ДЗЕРКАЛА»

— Професор, а що відбувається, якщо у людини пошкоджуються самі дзеркальні нейрони? При яких хворобах це буває?

— Насправді масово пошкодити ці нейрони не так-то просто, вони розподілені по всій корі головного мозку. Якщо у людини трапляється інсульт, то пошкоджується лише частину таких нейронів. Наприклад, відомо: коли пошкоджена ліва частина мозку, то людина часом не може розуміти дій інших людей.

Найбільш серйозні пошкодження дзеркальних нейронів пов'язані з генетичними порушеннями. Найчастіше це відбувається при аутизмі. Оскільки в мозку таких хворих зламаний механізм «відображення» дій і емоцій оточуючих, аутисти просто не можуть зрозуміти, що роблять інші люди. Вони не в змозі співчувати, оскільки не відчувають схожих емоцій при вигляді радості або переживань. Все це їм не знайоме, може лякати, і тому хворі аутизмом намагаються сховатися, уникають спілкування.

— Якщо вдалося з'ясувати таку причину хвороби, учені стали ближче до відкриття засобів виправлення?

— Ми думаємо, що можна максимально повноцінно відновлювати дітей-аутистів, якщо робити це в дуже маленькому віці. На самому ранньому етапі потрібно проявляти дуже сильну чутливість, навіть сентиментальність з такими дітьми: мама, спеціаліст повинні дуже багато розмовляти з дитиною, доторкатися до нього – щоб розвивати і моторні, і емоційні навички. Дуже важливо грати з дитиною, але не змагальні ігри, а такі, де успіх настає тільки при спільних діях: наприклад, дитина тягне канат – нічого не виходить, мама тягне – нічого, а якщо потягнуть разом, то дістається якийсь приз. Так дитина розуміє: ти і я разом – це важливо, не страшно, а корисно.

В ТЕМУ

Хто нас зрозуміє з братів наших менших?

— У більшості з нас є домашні тварини, які для багатьох стають справжніми членами родини. Нам дуже хочеться розуміти їх настрій, як-то більш осмислено спілкуватися з ними. Наскільки це можливо завдяки дзеркальним нейронів? Вони є у кішок і собак?

— Що стосується кішок, то з'ясувати це дуже важко. Довелося б імплантувати електроди їм у голову, а проведення дослідів на таких тварин у нас заборонено. Ось з мавпами і собаками простіше: вони більш «свідомі». Якщо мавпа знає, що за певну поведінку отримає банан, то буде робити те, в чому зацікавлені вчені. З собакою цього теж можна домогтися, хоча і складніше. А кішка, як відомо, гуляє сама по собі і робить те, що хоче, — посміхається професор. — Коли собака їсть, то робить це так, як ми. Ми розуміємо це, тому що у нас самих є таку ж дію. А от коли собака гавкає, наш мозок не в змозі зрозуміти, що це означає. Зате з мавпою у нас дуже багато спільного, і вони дуже добре розуміють нас завдяки дзеркальним нейронам.

Також були досліди, які показали, що дзеркальні нейрони є в деяких співочих птахів. У них в моторній корі головного мозку виявилися клітини, що відповідають за певні ноти. Якщо людина відтворює ці ноти, то в мозку птахів активуються відповідні нейрони.

ЦЕ СТАНЕ В НАГОДІ

Як підняти настрій собі та іншим

— Професор, якщо ми сприймаємо підсвідомо емоції інших людей, то, виходить, при перегляді фільмів жахів або трагічних репортажів по телевізору ми автоматично отримуємо ті ж емоції? Скажімо, засмучуємося, і починає вироблятися гормон стресу кортизол, який порушує нам сон, пам'ять, роботу щитовидної залози і т. д.?

— Так, так відбувається автоматично. Навіть якщо ви будете намагатися заспокоїтися, контролювати себе – це може лише дещо послабити реакцію, але не позбавить від неї.

— Але, з іншого боку, напевно, можна використовувати той же принцип роботи дзеркальних нейронів, щоб підняти настрій?

— Ви маєте рацію. Якщо ви спілкуєтеся з позитивним, життєрадісною людиною або дивіться фільм з таким героєм, то у вашому мозку виникають такі ж емоції. А якщо ви самі хочете підняти настрій будь-кому, то вищі шанси зробити це не з трагічно-співчуваючим виразом обличчя, а з доброзичливою легкою посмішкою.

Автор: Ганна ДОБРЮХА

Антон Клубер/ автор статті

Антон вже більше десяти років міцно утримує почесне місце головного редактора сайту, блискуче проявляючи свої професійні навички журналіста. Його глибокі знання в області психології, відносин і саморозвитку гармонійно поєднуються з захопленням езотерикою і кінематографом.

Завантаження...
Розуміємо життя глибше