Фазіль Іскандер: «Мета людства — хороша людина, і ніякої іншої мети немає і не може бути...»

"Людині дано стати катом, так само, як і дано не ставати ним. У кінцевому підсумку вибір за нами".

Ще одна втрата, про яку кажуть: «Іде епоха...» 31 липня 2016 року не стало Фазіля Іскандера. Залишилися його книги, думки і ті, хто, прочитавши його повісті та романи, назавжди стали іншими. У «Вибраному» — цитати, в яких укладена лише мала частка його мудрості, життєвого досвіду і розуміння людини.

Люди прагнуть один до одного, мабуть, за ознакою душевної близькості, де немає різниці в націях, у професіях і навіть в рівні добробуту. А коли немає у людей душевної спільноти, вони об'єднуються за національно-видовим ознакою, як зграя. І небезпечні, як зграя.

***

Бувають часи, коли люди приймають колективну сморід за єдність духа.

***

Не треба зловживати словом «перемога»... Я б замінив його словом «подолання». У слові «перемога» мені чується торжествуючий тупіт дурнів.

***

Простота є безумовне наслідок свідомості внутрішньої повноцінності.

Людині дано стати катом, так само, як і дано не ставати ним. У кінцевому підсумку вибір за нами.

Спіткнутися може будь-яка людина. Далі все залежить від нього. Або у нього є воля випрямитися, або він знаходить задоволення в тому спітканні.

***

У людини є ще одна можливість бути щасливим — це вміння радіти чужому щастю. Але дорослі рідко зберігають це вміння.

***

Жити — це спроба здійснити серйозний задум. Чим важче на одній чаші ваг тягар страшного розуміння тимчасовості чималого дару життя, тим сильніше намір врівноважити цю чашу самим серйозним справою життя. І так людині від природи дано прагнення піти від пороху, від знищення, від небуття через серйозне справа життя.

Якщо ми говоримо, що у нас немає вибору, то це означає, що вибір вже зроблено. Так ми і говоримо про те, що немає вибору, тому що відчули тягар провини за зроблений вибір. Якби вибору і справді не було, ми б не відчували гніту провини...

Мета людства — хороша людина, і ніякої іншої мети немає і не може бути.

***

Діти — це люди, що ще не навчилися брехати, а люди похилого віку — це люди, яким вже нема чого брехати.

***

Я думаю, що справжні люди — це ті, що з роками не втрачають дитячої віри в розумність світу, бо ця віра підтримує справжню пристрасть у боротьбі з безумством жорстокості та глупоти.

Антон Клубер/ автор статті

Антон вже більше десяти років міцно утримує почесне місце головного редактора сайту, блискуче проявляючи свої професійні навички журналіста. Його глибокі знання в області психології, відносин і саморозвитку гармонійно поєднуються з захопленням езотерикою і кінематографом.

Завантаження...
Розуміємо життя глибше