В той момент, коли ти об'єднався з кимось проти своєї дитини — ти дитину — втрачаєш

Не можна грати на протилежному боці.

Забирала сьогодні Саню зі школи. Поки чекала, мимоволі слухала розмову - мама якоїсь дівчинки спілкувалася з учителькою. Дівчинка повільно одягалася неподалік. Вчителька дівчинкою була незадоволена.

Відволікається, математику не любить, ручки губить, весь час стрибає, скільки можна стрибати, це ж школа, не дитячий садок.

Мама слухала вчительку і спопеляюче дивилася на доньку.

- Чуєш? Аріно, ти чуєш? Підійди до нас!

Аріна в цей час понуро натягувала на себе бузковий комбінезон. Потім вона довго боролася з шапкою, змінкою, лямками портфеля, і нарешті знехотя підійшла ближче.

- Ти зрозуміла про що ми говорили? Ти погано поводишся. Мені доведеться розповісти все татові.

Дівчинка мовчки вивчала свої чоботи. Вони теж були бузковими, як і комбінезон.

- Тато може прийти до школи, я сама йому все розповім, - зауважила вчителька.

- Прекрасно! Аріно, ти чуєш? Завтра тато прийде до школи! - переможно закінчила мама.

Аріна продовжувала вивчати чоботи. Вона стояла навпроти матері та вчительки - сама.

Вони - удвох, з іншого боку. Навпроти. Білі проти червоних. Або навпаки.

У цій конкретній ситуації я взагалі ніхто. Я не знаю ні маму, ні дівчинку, ні вчительку. Ні тим паче тата дівчинки, якого зібралися завтра пригнати до школи.

Але я знаю одне! У той момент, коли ти об'єднався з кимось проти своєї дитини. Нехай навіть на хвилинку, нехай по дрібниці, нехай із праведного приводу. У цей момент ти її - дитину - втрачаєш.

Не можна грати на протилежному боці.

Ніколи. Навіть якщо дитина тисячу разів не має рації. Якщо ви на одному боці - то це ваша спільна проблема. І ви разом будете її вирішувати. Інакше вона залишається сама.

Усе, що потрібно в цей момент - стати на бік дитини. Навіть просто фізично. Зробити крок і перенести своє обурене тіло на інший бік. Встати поруч. Не навпроти - а поруч. Усе!

Ми - разом.

Так, Г'юстоне, у нас проблеми. Ми втрачаємо ручки і не любимо математику. І стрибаємо. Г'юстон, ти Г'юстон чи скаковий кінь, ну скільки можна стрибати?

Але ми - разом. І ми - в бузковому.

Автор - Світлана Багіян

Фото - Ewa Cwikla

Джерело

Антон Клубер/ автор статті

Антон вже більше десяти років міцно утримує почесне місце головного редактора сайту, блискуче проявляючи свої професійні навички журналіста. Його глибокі знання в області психології, відносин і саморозвитку гармонійно поєднуються з захопленням езотерикою і кінематографом.

Завантаження...
Розуміємо життя глибше