Господи, ні охнуть, ні зітхнути,
дні летять в метельной круговерті.
Життя – стежка від народження до смерті,
смутний, потайний, самотній шлях.
Господи, ні охнуть, ні зітхнути!
Сніг. І ми розмовляємо вдвох,
як нам здолати велику зиму.
Здолати її необхідно,
щоб знову навесні почути грім.
Господи, спасибі, що живемо!
Ми виходимо разом в снігопад.
І чотири відбитка за нами,
видрукувані башмаками,
неотвязно слідуючи, стежать.
Господи, як я хуртовини радий!
Де ж мої перші сліди?
Занесло початкову дорогу,
замете залишок потроху
милістю чуйною долі.
Господи, спасибі за допомогу.
Ельдар Рязанов, «Романс»
художник Дмитро Левін
